римський поет; «Пастух Коридон…» – цитата з Верґілієвих «Буколік», Еклога II.
69
Лукрецій Кар (98—55 до н. е.) – римський поет, автор філософської поеми «Про природу речей». Децім Юній Ювенал (бл. 60 – бл. 127) – римський поет-сатирик. Марк Валерій Марціал (бл. 42—101) – римський поет, відомий різкими, часто непристойними епіграмами.
70
Августин Блаженний (354—450) – християнський письменник.
71
Мовленого досить! (Латин.)
72
Боабділ (справжнє ім’я – Абу Абд-Алах) – останній мавританський король Гранади; після поразки від іспанського війська (1492) значна частина маврів переселилась до Африки.
73
Антоній – святий католицької церкви. Байрон натякає на те, що холод допоміг Антонієві подолати спокусу.
74
Арміда – чаклунка, персонаж поеми Т. Тассо «Визволений Єрусалим».
75
Між нами (латин.).
76
Між нами (фр.).
77
Медея – героїня грецького міфу, чаклунка, колхідська царівна. Відома як героїня трагедій Евріпіда й Сенеки.
78
Перші чотири рядки – цитата з англійського поета Томаса Кембела (1777—1844).
79
Хуан Боскан (1500—1544) та Гарсіласо де ля Вега (1503— 536) – іспанські поети.
80
Платон (427—347 до н. е.) – давньогрецький філософ.
81
Ксеркс (520—425 до н. е.) – перський цар, очолював похід персів на Грецію.
82
Арістотель (384—322 до н. е.) – давньогрецький філософ. У своїй «Поетиці» сформулював ряд естетичних принципів, які у XVII—XVIII ст. сприймалися письменниками-класицистами як абсолютні закони прекрасного.
83
Граф О’Ріллі (1722—1794) – іспанський генерал, ірландець за походженням. «Герой Алжиру», як зазначав Байрон в авторських примітках, насправді не тільки не захопив цього міста, а й зазнав там нищівної поразки 1775 р.
84
Італійські прізвища Каццані та Корніані в буквальному перекладі мають фривольне значення. Так само лорд Коффіхауз – зразок поширених у Байрона комічних прізвищ (буквально: кав’ярня).
85
Загін для придушення бунту (латин.).
86
Натяк на легенду про те, що англійського герцога Кларенса (1449—1478) було втоплено в бочці з вином.
87
Цар Давид – легендарний іудейський цар, біблійний персонаж.
88
Іосиф (Йосиф) – згідно з біблійним міфом, Йосиф Прекрасний утік від закоханої в нього дружини полководця Потіфара, лишивши одіж в її руках.
89
Герней
