що людина буде позбавлена магії. Наскільки мені відомо, виключень не траплялося. Тому ні, це неможливо.
Ага, ну звичайно.
Моє тіло раптом заціпеніло. Хто це сказав?
А ти як думаєш?
Я окинула поглядом усю свою невеличку кімнату, проте вона було порожньою. Та голос лунав дуже близько.
У твоїй голові, дурепо.
Я схопилася руками за голову. Мамо, що ж це коїться?! Я кинулася до відра с водою, яке стояло біля столу ще з вечора, і з розгону встромила голову туди в надії, що це допоможе мені не зійти з розуму. Напевно, так діяла та отрута, що я сьогодні нанюхалася від мишей.
Сказилась?! Ти що твориш?! Голову відморозити собі хочеш?! Вона ж крижана!
Я заметушилася по хатинці. Кидаючись в усі закутки, я намагалась пересвідчитися, що одна на хуторі, і чудний хриплий голос лунав лишень у моїй голові.
Перестань вже! Я справжній! Я просто довго спав!
У сенсі… спав?
Я сіла на підлогу та поглянула на безлад, який залишила по собі.
Я – вогонь, який зародився у тобі. Просто було лінь прокидатись…
То я …. Володію магією? Ти моя магія?
Щось типу цього, здається.
Сльози зненацька покотилися з моїх очей, але я вже не пам’ятала, що казав мені голос, бо слабкість у тілі підкосила мене, і я повільно провалилась у рятівний сон.
***
Але ж довго ти відновлюєш сили.
Хто б оце казав. Проспав більше десяти років у моєму тілі, а тут зненацька вирішив зробити мені послугу і прокинутись. А навіщо ти мені здався взагалі? І без тебе було добре.
Чого ти така бука, Віві?
Я ледь стримувалася, щоб не вдарити саму себе. Відколи я прокинулась, цей вогонь сидів мені у печінках. Найгіршим було те, що від нього нікуди дітись – він чує усі мої помисли і дозволяє собі час від часу щось коментувати, як оце зараз. А ще постійно називає мене дурепою, букою і кривляється з мого імені.
Я Вів’єн. Так мене назвала мама, тому я дуже люблю своє ім’я.
Як на мене, «Віві» тобі краще пасує.
Ніби кличка якоїсь кішки. Тоді ти будеш Чаком, на честь сусідської вівчарки, яка здохла минулого року.
Що? З глузду з’їхала?! Вибери мені гарне ім’я! Я великий та могутній! Я спалю твоє волосся!
Мені довелося вкотре вилити собі на голову відро крижаної води та перевдягнутися. Так одягу не залишиться. Але все рівно він буде Чаком, раз я раптово стала Віві. Ох мамо, як же мені його позбутись?
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги,
