з його тону, він сам неприязно ставився до того товариства.
– Тут йому спокійніше, та й цуценя до нього прив’язалося. А Лисиця його стереже й кусатиме кожного, хто захоче скривдити малого. Заради богів, я нічого не тямлю у догляді за дітьми, і мені здалося…
– Все добре, Барріче, – тихо сказав Веріті, перебивши його. – Треба було мені самому все обдумати. Я доручив це тобі, тож нічого страшного. Присягаюся Едою, він тут в ліпшому становищі, аніж більшість дітей у цьому селі. Тому наразі все добре.
– Коли він потрапить до Оленячого замку, все зміниться, – незадоволено промовив Регал.
– То його батько хоче, щоб він повернувся з нами до замку? – запитав Веріті.
– Батько – так. Мати проти.
– Ай. – Судячи з голосу Веріті, він не хотів надалі це обговорювати. Але Регал насупився та продовжив:
– Моїй матері королеві взагалі це не подобається. Вона довго вмовляла короля, але марно. Мати і я за те, щоб його… усунути. Це єдине розумне рішення. Нам не потрібно більше плутанини за цією лінією спадкування.
– Не бачу більше жодної плутанини, Регале, – рішуче мовив Веріті. – Чівелрі, я, ти, потім наш кузен Август. Цей бастард стане п’ятим.
– Я й так знаю, що ти був переді мною. Не треба постійно цим бундючитися, – прохолодно сказав Регал і зиркнув на мене. – Все ж я гадаю, що його варто позбутись. А раптом Пейшенс так ніколи й не народить Чівелрі законного наступника? Якщо він обере… цього хлопця? Це призведе до розколу серед знаті. Нащо нам ці проблеми? Мати теж так вважає. Але наш батько король – розсудлива людина. Як його називають простолюдини, «Шрюд Проникливий». Йому до снаги вирішити будь-яку проблему. «Регале, – сказав він у своїй звичній манері, – не роби того, чого потім не зможеш змінити, доки не зрозумієш цього», – і зареготав. – Регал теж невесело засміявся. – Мене вже дістав його гумор.
– Ех, – знову сказав Веріті. Я завмер, намагаючись зрозуміти, чи то він спробував розтлумачити слова короля, чи то вагався з відповіддю на скаргу брата.
– Звісно ж, ти знаєш справжню причину, – продовжив Регал.
– Що ж це за причина?
– Попри все, Чівелрі залишається його фаворитом, – з огидою промовив Регал. – Попри його безглузде весілля, примхливу дружину та всю цю катавасію. А тепер він гадає, що це змінить думку людей про нього на краще, доведе, що Чівелрі – справжній чоловік і може зачати дитину. Або що він теж людина і теж може помилятися. – Судячи з тону Регала, він не вірив у те, що говорив.
– Тобто люди більше його полюблять і це зміцнить його майбутнє панування? Те, що в нього є дитина від якоїсь простої жінки? – перепитав Веріті, спантеличений його ходом думок.
Регал похмуро відповів:
– Так вважає король. Мабуть, йому начхати на безчестя. Але, гадаю, Чівелрі не бажає таким чином використовувати свого бастарда, особливо стосовно його любої Пейшенс. Хай там як, король наказав привести
