style="font-size:15px;"> – Аякже, адже це ми її винайшли. – Щось у голосі співрозмовника переконало Ленґдона, що він не жартує. – Мені треба з вами зустрітися, – наполягав той. – Це не телефонна розмова. Від Бостона до нашої лабораторії лише година льоту.
Ленґдон стояв у напівтемряві кабінету й розглядав факс, який досі тримав у руці. Це зображення мало для нього величезне значення. Можливо, воно стане епіграфічною знахідкою століття, яка підтвердить результати десяти років його наукової праці.
– Це терміново, – не відступався співрозмовник.
Ленґдон не відводив очей від тавра на грудях убитого. Ілюмінати, перечитував він знову і знову. Його наукові пошуки завжди ґрунтувалися на символічних відповідниках викопних останків – старовинних документах і давніх віруваннях – але це фото було сьогоденням. Сучасністю. Ленґдон почувався палеонтологом, що сам на сам зіткнувся з живим динозавром.
– Я наважився вислати по вас літак, – сказав голос. – Він буде в Бостоні за двадцять хвилин.
У Ленґдона пересохло в горлі. Година льоту…
– Пробачте мою самовпевненість, – вів далі співрозмовник, – але ви мені потрібні тут.
Ленґдон знову подивився на факс – живе підтвердження давнього міфу. Про наслідки страшно було й подумати. Він розсіяно глянув у вікно. Крізь гілля беріз на подвір’ї просочувалися перші промені світанку, але знайома картина за вікном тепер мала якийсь інакший вигляд. Ленґдона охопило дивне змішане відчуття страху й радісного збудження, і він зрозумів, що вибору в нього немає.
– Ваша взяла, – здався він. – Кажіть, де шукати ваш літак.
3
За тисячі миль від будинку Ленґдона відбувалась інша розмова. Двоє чоловіків сиділи в темній кам’яній келії, як у Середньовіччі.
– Benvenuto! – сказав один із них владним тоном. Він сидів у темному куті, майже невидимий. – Усе пройшло добре?
– Si, – відказав інший. – Perfettamente. – Голос його звучав різко.
– І ні в кого не виникне сумнівів, хто за це відповідальний?
– Ні в кого.
– Чудово. Ти приніс те, що я просив?
Чорні як смола очі вбивці блиснули. Він поставив на стіл важкий електронний прилад.
– Молодець. – Чоловік, що сидів у тіні, здавався задоволеним.
– Служити братству для мене честь, – відказав убивця.
– Скоро розпочнеться другий етап. Відпочинь трохи. Сьогодні до півночі ми змінимо світ.
4
«Сааб 900S» Роберта Ленґдона вилетів із тунелю Келлагана й опинився на східному боці бостонського порту, неподалік від аеропорту Лоґана. Згідно з наданими йому вказівками, Ленґдон знайшов вулицю Авіейшн-роуд і звернув ліворуч за колишнім офісом авіакомпанії «Істерн ейрлайнз». Ярдів за триста попереду у світанковій імлі виднівся ангар. На ньому фарбою було виведено велику цифру «4». Ленґдон заїхав на стоянку і вийшов з авта.
Із-за ангара з’явився кругловидий чоловік у синьому однострої.
