«Вітаю, бо ви нарешті зметикували щодо того Гойта Льюїса». Я те повз вуха пропустив.
– Було б добре, якби ми подали на нього в суд через лічильник, – сказав Льюїс. – Сиджу сьогодні на алеї під деревом, наміряюся поїсти, а він до мене як підкрадеться – я аж підстрибнув. Він уже давно напрошується на гарненький прочухан.
– Я й сам був зупинявся в тому місці, ще коли ходив на об’їзди, – згадав Мікс. – І скажу тобі, хлопче, що бачив там одного разу місіс Лідс… ну, певно, негоже про таке говорити зараз, коли вона померла, та… один чи два рази вона засмагала в себе на задньому подвір’ї в купальнику. Ух-х! Мала такий гарненький животик, ну, знаєш, як у жінок після народження дітей буває. Так їх усіх шкода, чорт забирай.
– Ще нікого не піймали?
– Та нє.
– Дарма він до Лідсів пішов, коли в сусідньому будинку живе старигань Парсонз, – зауважив Льюїс.
– Ось що я тобі скажу: я своїй старій не дозволяю валятися на задньому подвір’ї в самому купальнику. Вона така: «Дурило ти, Біллі, хто ж мене побачить?» А я їй такий кажу, що ніколи не знаєш, який божевільний байстрюк може плигнути через живопліт із непокритим соромом. Копи з тобою вже говорили? Питали, чи не бачив кого?
– Ага, вони, мабуть, усіх на тому маршруті перелопатили. Листонош там, усіх. Та я весь той тиждень, аж до сьоʼдні, працював у Лавровому гаю, по той бік Бетті-Джейн-драйв, – відповів Льюїс, колупаючи етикетку на пивній пляшці. – То, кажеш, тобі минулого тижня дзвонив Парсонз?
– Ага.
– То, моʼ, він дійсно бачив, як хтось крутиться біля лічильника. Він би не став телефонувати в офіс, якби вигадав цю байку лиш сьогодні, щоб мене позлити. Ти кажеш, що нікого не посилав, і бачив він точно не мене.
– Моʼ, то телефоністи з Southeastern Bell щось перевіряли?
– Моʼ, й так.
– Але в нас там нема спільних стовпів.
– Гадаєш, треба дзвонити копам?
– І то не завадить, – відповів Мікс.
– Аж ніяк, Парсонзу піде на користь поспілкуватися з поліцією. Коли вони до нього заявляться, він накладе в штани.
5
Ґрем повернувся до будинку Лідсів уже під вечір. Зайшов через парадні двері, намагаючись не дивитися на розгром, що лишив по собі вбивця. Поки що він бачив матеріали справи, убійну залу й саме м’ясо – усі наслідки. Він чимало знав про те, як вони померли. А сьогодні мав на меті дізнатися, як вони жили.
Отож огляд на місці. У гаражі стояли непоганий катер на гідролижах, уже бувалий, проте доглянутий, та універсал. Там же були ключки для гольфу й трейловий велосипед. Електроінструменти, якими майже не користувалися. Іграшки для дорослих.
Ґрем дістав із сумки для гольфу ключку-ведж, і йому довелося опустити руки далеко вниз від рукоятки, аби здійснити незграбний розмах. Коли він знову притулив сумку до стіни, на нього війнуло запахом шкіри. Речі Чарльза Лідса.
Ґрем пройшовся будинком слідами Чарльза Лідса. У його робочому кабінеті висіли репродукції картин на мисливську тематику. Рядком вишикувався
