що може диктувати Богові свої умови (адже витягти ваш перший рід із Потопу, а потім позбутися його – то було б визнання провалу), і ми розсудили, що домовлено чи ні, а він би все одно нас їв. Ця так звана угода нам абсолютно нічого не давала, окрім смертного вироку. Ну так, нам дали одну маленьку поблажечку: Ною і його команді було заборонено їсти будь-яких вагітних самиць. Від того навколо Ковчега, який уже пристав до суходолу, розгорнулася гарячкова активність, яка мала деякі химерні психологічні побічні наслідки. Ви ніколи не замислювалися про те, які причини в істеричної вагітності?
Це мені нагадує про історію з жінкою Хама. То все були чутки, і самі розумієте, звідки вони беруться. Дружина Хама не належала до найпопулярніших осіб на Ковчезі, і, як я вже казав, багато хто пов’язував з нею втрату корабля-шпиталю. Вона зберігала привабливість – на час Потопу їй було лише приблизно півтори сотні років, – але була лиха і гнівлива. Безумовно, вона командувала бідолашним Хамом. Ну а факти такі. Ось Хам, його дружина і двоє дітей – тобто двоє синів, які рахувались, їх звали Куш і Міцраїм. На Ковчезі в них народився третій син Фут, а після Висадки – четвертий, на ім’я Ханаан. Ной і його дружина мали темне волосся і карі очі, так само й Хам з дружиною; ну й так само Сим, Вараді й отой, на букву «Я». І Куш був такий, і Міцраїм, і Ханаан. А от Фут, який народився на Ковчезі, був рудий. Рудий і зеленоокий. Такими є факти.
На цьому ми залишимо гавань фактів і вийдемо в буремне море чуток (до речі, так висловлювався Ной). Сам я на ковчезі Хама не бував, так що просто безсторонньо переказую, що розповідали птахи. Основних версій було дві, і вибирати між ними залишаю вам. Пам’ятаєте історію з теслею, який улаштував для себе криївку на кораблі-складі? Ну, то подейкували – хоча підтвердження в нас немає, – що під час обшуку помешкання дружини Хама був виявлений відсік, про який ніхто не мав і гадки. І на планах він також позначений не був. Дружина Хама стверджувала, що теж нічого про це не знає, однак там, кажуть, на гачку висіла її спідня сорочка зі шкіри я´ка, а ретельний обшук виявив між дошками підлоги кілька рудих волосин.
Друга історія – яку теж без коментарів перекажу – ще більш делікатна, але оскільки стосується помітного відсотка вашого виду, то я вам її повідаю. На ковчезі Хама пливла пара приматів – надзвичайно красиві й зграбні. По всьому було видно, що вони й дуже розумні, й чепурні, й мають виразні обличчя, просто-таки готові до мовлення. Також вони мали пухнасте руде хутро й зелені очі. Ні, цей вид уже не існує – вони не пережили Плавання, а обставини їхньої загибелі на борту так до кінця й не з’ясовані. Щось ніби балка впала… Однак – дивний збіг – падіння балки знищило обох представників дуже спритного виду одночасно.
Офіційне пояснення, звісно, було зовсім інше. Не було ніяких таємних відсіків. Не було міжвидового кровозмішання. Балка, що вбила приматів, була величезна – вона також убила й пурпурового мускусного
