Парацельса, Агріколи, ван Гельмонта, Сільвіуса, Ґлаубера, Бойля, Бургаве, Бехера та Шталя6, спонукало Карвена запропонувати своєму гостеві оглянути також ферму та лабораторію, куди він нікого раніше не запрошував. Супутники негайно вирушили туди екіпажем Меррітта.
Пан Меррітт згодом розповідав, що не бачив на фермі нічого осудливого. Але стверджував, що безліч творів, присвячених магії, алхімії та теології, які Карвен тримав у кімнаті перед лабораторією, вселили йому безмежну відразу. Можливо, цьому сприяв вираз обличчя власника ферми, коли той демонстрував свої надбання. Ця дивна збірка, поряд із безліччю бібліографічних раритетів, які пан Меррітт охоче помістив би, за його словами, до своєї бібліотеки, містила праці майже всіх каббалістів, демонологів і знавців чорної магії; вона також була справжньою скарбницею знань у царині алхімії й астрології, які притомні люди піддають сумнівам. Пан Меррітт побачив тут дослідження Hermes Trismegistus, видане Менаром, Turba Philosophorum, «Книгу досліджень» аль-Джабера, «Ключ мудрощів» Артефія; каб-балістичний Zohar, серію видань Пітера Джемма, в тому числі «Альберта Великого», видану Затцнером Ars Magna et Ultima Раймунда Луллія, Thesaurus Chemicus Роджера Бекона, Clavis Alchimiae Фладда, De Lapide Philosophico Тритемія. Усі ці таємничі фоліанти тіснилися на одній полиці. Були представлені також і твори середньовічних єврейських та й арабських вчених та каббалістів. Доктор Меррітт аж зблід, коли, знявши з полиці тонкий томик, що мав невинну назву Qanoon-e-Islam, побачив, що насправді це заборонений і підданий анафемі «Некрономікон» – книжка про оживляння мерців, що належала перу божевільного араба Абдула Аль-Хазреда, про яку він чув кілька років тому просто жахливі речі; люди передавали їх один одному пошепки, після того, як дізналися про страхітливі ритуали, що відбувалися в дивному рибальському містечку Кінґспорт, що в провінції Массачусетс.
Але, як не дивно, найдужче гідного джентльмена вразила одна дрібниця, яка вселила йому неясний неспокій. На великому полірованому столі лежав дуже пошарпаний примірник праці Бореллі, на полях і між рядків було безліч загадкових написів, зроблених рукою Карвена.
Книжка була розгорнута десь на середині, і рядки одного абзацу підкреслені жирними нерівними рисками. Відвідувач не зміг утриматися й прочитав це місце з праці знаменитого містика. Зміст підкреслених рядків чи особливий натиск проведених пером ліній, що майже продірявили папір, – він не міг сказати, що саме, але усе вкупі вселило відвідувачеві незрозумілий жах. Він запам'ятав цей уривок до кінця життя, записав його по пам’яті в своєму щоденнику й якось спробував процитувати своєму близькому приятелю, доктору Чеклі, але не закінчив, побачивши, як був вражений життєрадісний ректор. В уривку значилося: «Найважливіші солі тварин можуть бути настільки підготовленими та збереженими, що кожен наполегливий чоловік зможе збудувати Ковчег Ноя у своєму власному обійсті, відродивши форми життя тварин з їхнього попелу для власного задоволення; у подібний спосіб так само, як із найважливіших
Ян Баптиста Ван Гельмонт (1580—1644) – нідерландський натураліст, лікар і теософ-містик, котрий запровадив у наукову термінологію слово «газ»; Сільвіус Якобус (1478—1555) – французький анатом, він одним із перших проводив дослідження на людських трупах; Йоганн Рудольф Ґлаубер (1604—1670) – німецький алхімік, аптекар і лікар; Роберт Бойль (1627—1691) – англійський хімік, фізик і філософ, один із засновників Лондонського королівського товариства; Герман Бургаве (1668—1738) – нідерландський лікар, ботанік і хімік, один із найвидатніших медиків XVIII ст.; Йоґанн Йоахім Бехер (1635—1682) – видатний німецький хімік і лікар; Ґеорґ Ернст Шталь (1659—1734) – німецький лікар і хімік.
