та геометричні мотиви романського, візантійського і народного українського мистецтва. Як учасник українських визвольних змагань А. Коверко в оздобленні використав герб України Тризуб, що було дуже сміливо для того часу. На сьогодні іконостас із церкви Святого Духа не зберігся, але окремі його фрагменти є у Національному музеї ім. Андрея Шептицького.
Оздоблення аудиторій виконували інші відомі українські художники: Святослав Гординський, Юрій Магалевський, Павло Ковжун, Михайлина Стефанович-Ольшанська. Окрім того, ректор Й. Сліпий закупив багато ікон, які були розвішані в коридорах Академії.
1930 р. у семінарській церкві було встановлено Божий Гріб, вартістю 1 тисяча злотих. З цього часу ректор запровадив традицію обряду співу єрусалимської утрені семінаристами в Страсну п’ятницю [33]. У жовтні 1932 р. у саду Греко-католицької богословської академії на вул. Коперника, 36, встановлено пам’ятник митрополиту Андрею Шептицькому роботи скульптора Андрія Коверка. Знаменність цієї події полягала в тому, що це був перший український пам’ятник у Львові.
Співпраця і контакти із відомими українськими митцями спонукали Йосифа Сліпого організувати при Богословській академії семінар церковного мистецтва. В рамках мистецької секції він працював над дослідженням візантійської традиції в українській культурі. Підтримуючи тісні контакти з випускниками семінарії, що несли службу у греко-католицьких парафіях Галичини, Йосиф Сліпий звертав їхню увагу на потребу виявляти цінні історичні пам’ятки матеріальної культури, зокрема церковні ікони. З цього приводу ректор розіслав до духовенства УГКЦ листи з проханням передати до Академії старі церковні образи. Один з таких листів, датований 20 вересням 1930 р., звернутий до пароха с. Орава (біля м. Сколе) Івана Яблонського, у якому Й. Сліпий висловлює вдячність за переданий у Академію образ св. Миколая і просить отця розшукати старий образ Божої Матері, який він бачив у пароха і який той віддав до якогось сусіднього села. У фондах ЦДІАУ у Львові знаходимо ще один лист Й. Сліпого такого ж змісту до декана і пароха с. Лисовичі о. Штайдена. Зібрана таким чином колекція старовинних ікон послужила основою заснованого при Богословській академії музею. Так у іншому листі до пароха с. Довге (біля Моршина) Северина Яминського Й. Сліпий наголошував, що «музей – це найкраще місце для збереження старинних пам’яток мистецького смаку наших предків». Не всі пам’ятки вдавалося придбати безплатно. Деякі цінні ікони з Волині, де греко-католицька церква не мала поширення, куплялися. Не на всі вистачало грошей. Зокрема, у листі від 25 вересня 1932 р. Й. Сліпий повідомляв священика с. Туричани на Волині о. Маце-йовського, що затребувана за образ ціна 120 злотих є зависокою для музею Богословської академії і радить отцю запропонувати ікону директорові Національного музею Іларіону Свенціцькому. Так було зібрано цікаву колекцію Музею релігійних старожитно-стей. Окрім того, Йосиф Сліпий з 1926 р. входив до складу кура-торії Українського
