у такому small talk ви поспілкувалися одними штампами. І за хвилину вже забули про це спілкування.
А тепер візьміть текст, який справив на вас велике враження, і спробуйте відшукати штампи у ньому. Б’юся об заклад: їх буде мінімум, або не буде взагалі.
Зловживання штампами призводить до того, що усна чи письмова мова стає нудною. Вони виражають думку шаблонно, тим самим позбавляють її індивідуальності.
Виникає запитання, які саме словосполучення є штампами? Саме ті, які читач (слухач) зустрічав у своєму житті багато разів.
Представник покоління Z навіть не зрозуміє, про що йдеться, коли зустріне вислови типу: «агенти імперіалізму» або «акули імперіалізму», «нерушима єдність партії і народу», «від імені і за дорученням». Тоді як старше покоління безпомилково впізнає стиль (і маю надію, він викликає у них огиду).
У більшості людей є спільні штампи та у кожної групи (соціальної, вікової) можуть бути свої.
Що стосується політики, то вислови на кшталт «вищі ешелони влади», «підкилимні ігри», «коридори влади», «злочинна влада» тощо вже десятиліттями сприймаються як штамповані.
Навіть найсвятіші слова від постійного використання втрачають свій первинний зміст.
Пропоную експеримент для екстремалів: спробуйте якнайчастіше повторювати близькій людині «я тебе люблю» і поспостерігайте, як буде змінюватися реакція на повтори. Не ризикнете? От і добре!
Звичайно, обійтися без сталих виразів неможливо. Деякі сталі словосполучення – стандартні висловлювання – сприяють швидкості передачі інформації. Тобто у випадку інформування достатньо коротко сповістити: «Пенсія буде підвищена на…», «Золоту медаль (у нелегкій боротьбі) виборов…», «(Омріяний) “Оскар” отримав…». Якщо людина зацікавлена у інформації, то форма її подачі менш суттєва. Але більшість політичних текстів не стільки про інформування, скільки про вплив.
Зловживання затертими та набридлими суспільству виразами робить політика чи політичну силу непомітним, як шпалери.
Мовні штампи нерідко плутають з кліше. Але кліше – це сталий вираз, без якого неможливо обійтися, тобто ту саму інформацію не можна повідомити іншими словами. Кліше – звичний, але необхідний мовний елемент. Наприклад, «транш Міжнародного валютного фонду», «підписання угоди», «ліберальна економіка» важко стисло висловити іншими словами. А от штамп завжди можна замінити чимось влучнішим чи свіжішим.
Використання кліше притаманне діловому спілкуванню, юридичній чи дипломатичній практиці, бізнес-журналістиці та інформаційним повідомленням. Тоді як надмірність штампів – просто ознака неякісного тексту.
В час соціальних мереж мовні штампи в певних групах виникають дуже швидко, оскільки емоційно влучні слова можуть стати модними за декілька днів – і їх оригінальність втрачається через часте вживання. Коли насміхаються «вона розмовляє статусами в ВКонтакте» – йдеться саме про цю специфіку сучасності.
Постійно стикаюся із журналістами, які свої заштамповані
