style="font-size:15px;"> Ідеться про слова Мефістофеля з 3 дії 1 част. «Фауста» Гете (пер. М. Лукаша): «І скрізь таке, хоч бийся в груди – // В землі, в воді, в повітрі, – всюди // Мільйони родяться життів, // В теплі і в холоді, в сирому і в сухому…» (прим. пер.).
68
«Якщо вони бували по-справжньому закоханими, то майже ніколи не снилися одне одному до весілля чи впродовж медового місяця; і якщо їм снилося кохання, це бувало через невірність з якою-небудь байдужою їм чи неприємною особою» (фр.).
69
«все одно, що стиснені пружини» (фр.).
70
Подібну ідею висловлює А. Франс у «Червоних лілеях»: «Ce que nous voyons la nuit, ce sont les restes malheureux de ce que nous avons négligé dans la veille. Le rêve est souvent la revanche des choses qu’on méprise ou le reproche des êtres abandonnés» [Те, що ми бачимо вночі, є мізерним залишком того, чим ми знехтували вдень. Сни часто бувають відплатою зневажених або докором покинутих нами речей] (прим. авт. у вид. з 1909).
71
«В цілому, сни породжує мандрівна думка – безцільна і некерована, що послідовно чіпляється за спогади, які зберегли достатньо сили, щоб перепинити її мимохідь. Вона встановлює між ними зв’язок, іноді слабкий і невиразний, іноді міцніший і тісніший, в залежності від того, наскільки на цю мить пригнічена сном поточна активність мозку» (фр.).
72
Novalis, «Heinrich von Ofterdingen» (1802), част. I, розділ 1 (прим. пер.).
73
Серед новітніх авторів, що звернулися до цієї теми – Féré [1887], Ideler [1862], Lasègue [1881], Pichon [1896], Régis [1894], Vespa [1897], Giessler [1888, etc.], Kazowsky [1901], Pachantoni [1909], etc. (прим. авт. З вид. 1914).
74
«істинною визначальною причиною безумства» (фр.).
75
«Вчені не допитливі» (фр.).
76
H. Swoboda, Die Perioden des menschlichen Organismus, 1904 (прим. авт.).
77
Пор. з моєю статтею про Джозефа Поппера-Лінкеуса і теорії снів, 1923 р. (прим. авт. у вид. з 1930).
78
У новелі В. Йєнсена «Ґрадіва» я зустрів кілька штучних снів, надзвичайно вміло скомпонованих і доступних для тлумачення – так, ніби вони були не вигадані письменником, а приснилися реальній особі. У відповідь на мій запит письменник запевнив, що моє вчення йому незнайоме. Я використав цю відповідність свого дослідження з творчістю письменника як доказ правильності мого аналізу сновидінь (див. мою брошуру «Маячня і сни у “Ґрадіві” В. Йєнсена», перше видання у Schriften zur angewandten Seelenkunde, редаговане мною, 1906) (прим. авт. у вид. з 1909).
79
На думку Аристотеля (De divinatione per somnum), найкращим тлумачем снів є той, хто найкраще вловлює подібності; бо образи сновидіння, подібно до відображень у воді, спотворені рухом, і найуспішніший той тлумач, який розпізнає істину у спотвореному образі (Büchsenschütz, 1868, стор. 65), (прим. авт. у вид. з 1914).
80
Артемідор з Далдіса, що народився, ймовірно, на початку другого століття н. е., залишив нам найповніше і найретельніше у греко-римському світі дослідження з тлумачення сновидінь. Як зазначає Теодор Ґомперц (Theodor Gomperz, 1866), він обґрунтовував
