подгулявшая компания разучивает тут же под руководством самого автора. Любопытно, что вдохновившийся сербской песней, Чубинский сумел придать своему экспромту потрясающее сходство с польским «Маршем Домбровского»! Спустя примерно год, галицкий священник Михайло Вербицкий пишет оригинальную музыку к стихам Чубинского. Так появляется песня, которой впоследствии суждено было стать государственным гимном. Впрочем, история возникновения гимна Украины не так уж интересна и важна. Гораздо более интересны стихи этнографа Чубинского:
Ще не вмерла Україны ні слава, ні воля,
Ще нам, браття-молодці, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороги, як роса на сонці,
Запануєм, браття, ми у своїй сторонці.
Приспів:
Душу й тіло ми положим за свою свободу
І докажем, що ми, браття, козацького роду.
Гей, гей, браття милі, нумо братися за діло.
Гей, гей, пора встати, пора волю добувати.
Наливайко і Павлюк, і Тарас Трясило
Із могили нас зовуть на святеє діло.
Спогадаймо славну смерть лицарства-козацтва,
Щоб не стратить марно нам свойого юнацтва.
Гей, Богдане, Богдане, славний наш гетьмане,
Нащо віддав Україну москалям поганим?
Щоб вернути ж волю нам – ляжем головами,
Наречемся України славними синами.
Наші братчики-слов’яни вже за зброю взялись,
Не діжде ніхто, щоб ми позаду зостались.
Поєднаймось разом всі, братчики-слов’яни.
Хай же гинуть вороги, хай воля настане![1]
В дальнейшем текст песни претерпел значительные изменения. И в современном варианте от импровизации Чубинского осталось не так уж много:
Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Приспів:
Душу, тіло ми положим за нашу свободу.
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Станем, браття, в бій кровавий від Сяну до Дону
В ріднім краю панувати не дамо нікому;
Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,
Ще у нашій Україні доленька наспіє.
А завзяття, праця щира свого ще докаже,
Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже,
За Карпати відоб’ється, згомонить степами,
України слава стане поміж народами.
Но и сегодня, оставив ругать «москалей поганых», граждане «незалежной» Украины, если верить гимну этого государства, готовы: а) положить или отдать душу за свободу; б) отправиться в кровавый бой за Украину от Сана до Дона.
Каждое из этих энергичных побуждений вызывает в лучшем случае недоумение, поскольку Сан протекает по территории Польши, Дон – по территории
Стихотворение П.П. Чубинского впервые было опубликовано в журнале «Мета» («Цель»), 1863 г., № 4.
