мою думку, нерозривно пов’язані з медичною практикою, яка, як я спробую невдовзі вам пояснити, не має нічого спільного з практикою психотерапії і використання якої породжує уявлення про те, що медицина і психотерапія певним чином легально пов’язані між собою, коли насправді це не так.
Я продовжив використовувати слово «діагноз» супроти заперечення Джой Маркус, яка вважає, що «діагноз» недоречно використовувати, як і слова «лікування» та «пацієнт». Я зробив так, бо вважаю, що діагноз не обов’язково пов’язаний з медичною практикою, і саме це слово я хотів би використати для визначення та терапії сценаріїв.
Сподіваюся, я зумів показати в цій книжці, що Ерік Берн – саме та людина, яка заклала основні ідеї аналізу сценаріїв, і що без його заохочення і підтримки я ніколи б не взявся за написання цієї книжки. Я також хочу висловити подяку Хогі Вайкофф за її внесок у мою суспільну обізнаність, особливо стосовно сценаріїв статевих ролей. Її погляди на жіночі та чоловічі сценарії стали початком дослідження банальних сценаріїв, що привело до подальших спільних розробок щодо сили, конкуренції та співпраці.
Я хотів би подякувати Кармен Керр за її ретельне вичитування та критику першого розділу про Еріка Берна.
Я також хочу подякувати Джой Маркус за те, що прочитала й висловила численні пропозиції щодо третього розділу.
Я хотів би висловити свою вдячність членам «групи тілесно орієнтованої терапії», завдяки якій я зрозумів, як розгортання сценаріїв призводить до втрати радості, та дослідив певні методи лікування таких сценаріїв. Дякую вам, Вайомінг, Лоро, Ріку, Олівіє і Хогі, що дозволили дослідити свою оголену сутність і зробили так багато, щоб допомогти мені зрозуміти банальні сценарії, які заважають нам повністю насолоджуватися і володіти своїми тілами.
Хочу також подякувати багатьом колегам, з якими я працював у Центрі радикальної психіатрії від 1969 до 1972 року, завдяки нашим спільним зусиллям я навчився розуміти силу та зловживання нею, і з їхньою допомогою я розробив свої ідеї про співпрацю.
Я вдячний Маріон Вайсберґ за те, що вона запропонувала назву для книжки – «Сценарії життя людей».
Важко описати мою щиру вдячність Сьюзен Татум, хоча можна з легкістю й шаблонно сказати, що вона надрукувала розділи цієї книжки. Так, вона друкувала й передруковувала те, що я написав, але ж це не вся правда – її думки, її розуміння та внесок у роботу є на кожній сторінці цієї книжки, тож важко описати та оцінити їх сповна. Я також хотів би подякувати Карен Парлетт за її допомогу в наборі текстів і створенні остаточної версії рукопису.
Я також хочу подякувати Фреду Джордану, доброму й чуйному чоловікові, чиї несподівані, але такі вчасні підбадьорливі слова й підтримка значно полегшили цю невтомну роботу над написанням такої великої книжки і чиє остаточне й ретельне прочитання допомогло надати їй завершеного вигляду.
Вступ
Основні
