Санджай. – До справи?
Сем і Санджай познайомилися в Оксфорді п’ятнадцять років тому. Санджай вивчав інформатику, а Сем – економіку. Сема Англія дивувала куди більше, ніж Санджая.
Повернувшись до Індії, Санджай заснував успішне підприємство. А Сем обіймав у Нью-Йорку посаду менеджера з роботи з клієнтами у брокерській компанії.
Дружба, що зародилася між двома іноземцями, не згасла завдяки електронній пошті. Вони регулярно обмінювалися новинами, тож коли Санджай надумав зібрати гроші в Сполучених Штатах, щоб дати новий імпульс своїм проектам, він одразу ж зателефонував Семові. Санджай ненавидів говорити про гроші, що трохи заважало кар’єрі керівника підприємства. Цілий ранок давні друзі розробляли досьє, щоб подати його інвесторам. Прогнозовані показники були спокусливими, але Сем вважав презентацію Санджая хаотичною, тому довелося все починати спочатку.
– Ти надто розпливчастий і відхиляєшся від теми. Наші інвестори мають бачити в тобі довгострокового партнера, а не лише розробника додатка, яким би геніальним він не був. Вони мріють про Індію.
– Ти хочеш, аби я носив тюрбан і вимовляв «р» на індійський лад, щоб звучати екзотичніше?
– Це було б краще, ніж джинси й зім’ята сорочка. Америці не бракує розробників програм. Вкладників ваблять сотні тисяч користувачів твоєї соцмережі в самому лише Мумбаї.
– Може, краще взагалі ти виступиш? Здається, ти ліпше за мене знаєш, що варто говорити, а що ні.
Сем пильно поглянув на друга. Санджай походив із заможної індійської родини. А батьки Сема – прості комерсанти з Вісконсину, які ще десять років виплачували кредит за його навчання.
Якщо йому вдасться владнати цю справу, то він зможе довести керівникові, що гідний великомасштабних проектів. Можливо, йому навіть запропонують посаду старшого партнера, а це – нагода змінити життя.
Прагматичний Сем нітрохи не заздрив Санджаю. Навпаки, він ним захоплювався. Але американець мав намір скористатися репутацією родини Санджая, щоб привабити клієнтів, навіть якщо сам програміст із цілком гідних причин прагнув цього уникнути за всяку ціну.
– Зрештою, чом би й ні? – відказав Сем. – В універі виступи вдавалися мені краще, ніж тобі.
– Якби заняття проводили на гінді, усе було б зовсім інакше.
– Ще не факт. Піди прогуляйся. Коли повернешся, я презентую тобі твій проект, і ти скажеш, чи переконую я краще за тебе!
– І коли мені повернутися, щоб насолодитися твоєю презентацією?
– За годину, більше мені не треба! – відповів Сем.
Вийшовши з будівлі, Санджай опинився перед огорожею парку, але трубач уже зник, а разом з ним і мелодія «Маленької квітки». Чоловік зателефонував тітці й запросив її на обід.
За півгодини Лалі прибула до фонтана в парку Вашингтон-сквер.
– Мене вабить висока кухня, тож обирай найкращий ресторан району. Звісно ж, я пригощаю, – сказав Санджай, зустрівши тітку.
– Нащо витрачати гроші? Я принесла нам кошик із купою смакоти.
Доки жінка розстеляла паперову скатертину на газоні, ставила
