письменниця зі своєї волі заручилася з князем Іскандером Гакгаманішем ібн Курушем, котрий заради неї виходив навіть на двобій з суперником, і вирушила до Персії.
У той час було надто небезпечно для жінки, можна сказати, недопустимо подорожувати самій, але її затії ніхто не міг протистояти, навіть дядько Еугеніо смиренно погодився, бо племінниця пообіцяла вирушити в образі та одязі юнака. Раніше на костюмований бал Наталена приміряла стрій кавказького хлопця, і ніхто не міг її впізнати. «Поїде як хлопець до Іскандерових батьків. Мовляв: «Їде додому і школи!..» І буде це правда: бо в Петрограді вона студіювала у школах, а Іскандерів дім незабаром стане її «домом»!»
«Естрельїта вирушила до Персії цілком самітня, одягнена до кавказької «черкески» зі сірою смушковою «папахою», з кинджалом за пасом й текинськими саквами замість валізи. До Кавказу їхала потягом. Але тут спіткала її перша перешкода. Треба було їхати так званою «воєнно-грузинською» дорогою, аби скоротити шлях, а не об’їздити майже цілий Кавказ». Ця дорога виявилась замкненою, бо всі шукали невловимого розбійника, котрий переховувався у горах. На цей раз було вислано цілий кінно-гірний дивізіон з гарматами, у бойовому порядку. Наталена не хотіла їхати через цілий Кавказ, а вирішила ще урізноманітнити свою «пригоду». Вона дісталася до командира відділу, показала йому перською листи, які писали Іскандерові батьки. Вояк хоч жив на Кавказі, але перською читати не вмів, а Наталена все просила, що хоче чимшвидше потрапити додому. Генерал не запідозрив, що це не юнак, і дозволив «йому» їхати з озброєним відділом, наказавши, якщо будуть проблеми, то «його» пристрелити. Наталена їхала мовчки і спала в сідлі, вся подорож минала досить добре, але коли вже «дім» був близько, то ситуація загострилась. «Естрельїта зітхнула з полегшенням: минула небезпека. Та помилилася! Перським урядовцям видалося підозрілим, що молодий «хлопчина» мав у саквах книжки, та ще у чужих мовах. Отож чужинець, який хотів бавитись туристичними подорожами, мусив проказати причину і потребу своєї мандрівки – торговельну чи урядову. «Хлопчина» не виглядав ані на торговця, ані на урядовця». Наталена також не виглядала небезпечною, тому її відсилали від уряду до уряду. Вона пояснювала, що подорожує в хлопчачому одязі для зручності, а сама захоплюється археологією і хотіла б простудіювати на місці все, що знає про Персиполіс. Це все звучало непереконливо, тоді Наталена зізналася, що заручена. Естельїту викликали на аудієнцію до самого шахіншаха. «Володар-бо володарів» схотів побачити на власні очі дівчину, яка «не боїться жити і чинити, як муж», жінку, яка цікавиться іншими речами, як дорогоцінності та солодощі». Шах пообіцяв взяти Наталену під свою охорону. На жаль, ми не знаємо, як сам наречений Іскандер реагував на ідею Наталени подорожувати самою, чи знав він про це, чи це було неочікуваним сюрпризом від коханої, про це мисткиня в жодних записах не згадувала.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен
