style="font-size:15px;"> Закладку фортеці на місці харківського городища пов’язують з іменем іншого воїна – московського воєводи Селіфонтова.
Часи були неспокійні. Практично все ХVII століття тривали війни: то польські війська наступали із заходу, то з південного сходу нападали на наших предків турки й татари. Татар успішно громив на підступах до міста молодецький полковник Григорій Донець.
Під захист воїнів сюди кинулися втікачі – переселенці із Західної України, котрих вигнала з рідних місць війна з Польщею. Сюди ж з’їхалися служиві люди й ремісники з ближніх територій Московського царства. Вони селилися як на місці городища, так і довкола нього – у слободах. Ось чому ці місця й отримали назву Слобідська Україна, Слобожанщина.
То чи жив насправді на берегах річки Харкова козак на ім’я Харко, або це був звичайний слобідський осадник – пасічник, якого звали Харитон, він же – Харко?
Дмитро Іванович Багалій розшукав в архіві й опублікував список перших жителів, які називали себе «харківцями». Так стали відомі їхні імена й прізвища: Іваненко, Тимошенко, Юхименко, Гордієнко, Олексієнко, Мельник, Колісник, Коваль, Кушнір, Котляр, Ткач, Кравець, Журавель, Дудка, Стріха, Ломака, Тетеря, Сироїжка, Горобець, Тихий, Дурний, Кривий, Недбаєнко, Москаль.
І серед них є чоловік із дивовижним прізвищем: Яків Шарков-зять! Прізвища грамотний писар фіксував на слух. То, можливо, все-таки це – (Ш)Харков-зять, котрий на Харка (Харитона) доньці одружився? У притаманній козакам швидкомовці неважко було жонглювати спорідненими звуками.
Але більшість учених вважає, що свою назву місто отримало від річки Харків. Назва ця вперше згадується в «Книге Большого Чертежа» (детальному описові територій), складеній у 1627 році. Однак і походження назви річки досі лишається нез’ясованим.
Ось які загадки зоставили нам попередні покоління. Треба тільки навчитися уважно вслухуватися, учитуватися в імена, назви і звуки. Так наші далекі предки крізь віки продовжують розповідати про себе. І кінська статуя на проспекті Науки втілює в собі й Івана Каркача, і воєводу Селіфонтова, і Григорія Донця, і пасічника Харитона, котрий за небезпечних обставин теж сідлав коня і брався за зброю для захисту своєї сім’ї і рідної землі.
Харків довгий час лишався полковим містом Слобідського козачого полку. Козацьке об’єднання було поділене на сотні й десятки на чолі з отаманом, сотниками й десятниками.
Що створив Квітка?
Давня легенда пов’язує виникнення Харкова з родиною Квіток. Григорій Квітка-Основ’яненко написав оповідання «Заснування Харкова. Старовинний переказ».
Першим поселенцем, що прийшов на землі Харкова, письменник називає свого предка, а місцем, із якого в середині XVII століття починалося місто, – історичний район Основу. «Основа» і «заснування» – слова однокореневі. Не дивно, що слободу Основу – родовий маєток Квіток – класик української літератури пов’язує із заснуванням Харкова.
