не знала, що тут хтось живе! – вигукнула Файна Навшпинько. – А куди ж подівся пан Бурун Дундук? Мій чоловік, Тіммі Навшпинько, теж десь утік. – Я-то знаю, де мій Бурун, мені одна маленька птичка розказала, – відповіла місіс Дундук.
Вона відвела Файну до дятлового дерева, й вони прислухалися, що робиться в дуплі.
Там глибоко внизу хтось із тріском лущив горіхи, і два білячі голоси – один низький, а другий високий – виводили разом пісеньку:
Глека розбили баба із дідом.
– Як його, бабо, докупи зібрати?
—Хай глек пропадає і ти за ним слідом,
Геть забирайся, діду, із хати!
– А ти можеш пролізти через цей маленький круглий отвір? – запитала Файна Навшпинько. – Так, я-то могла б, – відповіла Бурундучиха, – але мій чоловік, Бурун Дундук, такий, що може й покусати!
А внизу було чутно, як хтось розколює горіхи й зі смаком їх гризе. А потім низький білячий голос і високий білячий голос заспівали такої:
У складчину сьогодні
Гуляємо – ха-ха!
У складчину гуляємо, а-ха-ха-ха! Ха-ха!
Тоді Файна зазирнула в дупло й погукала: – Тіммі Навшпинько! Де ж ти пропадаєш, Тіммі Навшпинько!
І Тіммі відгукнувся: – Це ти, Файно Навшпинько? Ну, звісно ж, це ти!
Він піднявся вгору й поцілував Файну через отвір дупла, але вибратися з нього не міг, бо став занадто дебелим.
Бурун Дундук не був занадто дебелим, він просто не бажав виходити, залишився собі внизу й тільки посміювався.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
