що він перевернув свою ослячу упряжку якраз напередодні базарного дня. І що тепер робити з яйцями по два двадцять за дюжину? І що ти скажеш, скільки ж це треба чимчикувати в обхід по шляху, замість того, щоб пройти навпрошки через поля!
– Чотири милі, це якщо в один кінець, – зітхнула тітонька Брьоха. – А я тепер перу останнім шматком мила. І все-таки, як же нам скупитися? Віслюк каже, що візок відремонтують тільки за тиждень.
– А як ти гадаєш, ти не протиснешся через перелази, якщо підеш до обіду?
– Ні, не протиснуся, я міцно застрягну, і ти також застрягнеш, – промовила тітонька Брьоха.
– А що ти думаєш, чи могли б ми ризикнути… – почала тітонька Роха.
– Ризикнути відправити Робінзона по стежці до Стімута? – закінчила тітонька Брьоха.
– Куві, куві, куві! – відгукнувся Робінзон.
– Мені б не дуже хотілося посилати його одного, хоча за розмірами він якраз підходить.
– Куві, куві, куві! – відгукнувся Робінзон.
– А тут нічого іншого й не поробиш, – підсумувала тітонька Роха.
Отож Робінзона посадили у ванну й помили останнім шматком мила. Його пошкребли, витерли й причепурили, так що він виблискував, як нове пенні. Потім на нього одягли блакитну блузу та панталони й наказали йти на базар у Стімуті із великим кошиком для покупок.
У кошика поклали дві дюжини яєць, букет нарцисів, дві головки цвітної капусти весняного урожаю, також там був і обід для Робінзона з кількох бутербродів із повидлом. Яйця, і квіти, і городину він мав продати на базарі, а додому принести різні товари з магазинів.
– І дивися ж будь обережним у Стімуті, небоже Робінзоне. Остерігайся рушничного пороху, і корабельних коків, і фургонів для перевезення меблів, і ковбас, і взуття, і кораблів, і сургучу. Пам’ятай, що треба купити синьку, мило, шерстяних ниток для штопання – і що там ми ще хотіли? – сказала тітонька Роха.
– Шерстяні нитки, мило, синька, дріжджі – що ми ще хотіли? – сказала тітонька Брьоха.
– Куві, куві, куві! – відповів Робінзон.
– Синька, мило, дріжджі, шерстяні нитки для штопання, насіння капусти – це п’ять, а ще мало бути щось шосте. Було ж покупок на дві більше, ніж чотири, бо на кутках його носовичка якраз забракло місця для двох вузлів на пам’ять. Шість покупок мало б бути…
– Я згадала! – вигукнула тітонька Роха. – Це був чай! Чай, синька, мило, нитки для штопання, дріжджі, насіння капусти. Більшість з цього ти зможеш купити в крамниці містера Мамбі. Поясни йому про візок, Робінзоне, скажи йому, що ми привеземо випрану білизну і побільше городини наступного тижня.
– Куві, куві, куві! – відповів Робінзон, вирушаючи в путь із великим кошиком.
Тітонька Роха і тітонька Брьоха стояли на порозі. Вони дивилися, аж поки він не пропав із виду, пройшовши униз по полю й благополучно перебравшись через перший із численних перелазів. Коли вони повернулися до своєї роботи
