абшитований військовий товариш Лубенського полку (1788). Мав з братами 53 підданих у і селі і хуторі. Рід внесений до II частини родовідної книги дворян Глинського повіту Чернігівського намісництва. Д.: Ганна NN, донька старшини.
5. Колотовський-Самойлович Іван (? – 1745 – ран.1747) – значковий товариш Лубенського полку (? -1724 – 1747 -?). У 1724 р. купив млин в два кола на греблі с. Оробїв у дядька своєї дружини Андрія Федоровича Хоруженка. Мав двір у Пирятині, 16 підданих у с. Мокіївці (1734). Присягнув у 1741 р. У 1735 р. по приходу з польського походу з реєстру значкових товаришів виключений. У 1735 р. комісар, у 1736 р. складав ревізію дворів, у 1737 р. був у команді по набору людей на лінію. 1736 р. був у кримському, у 1737 Р* – очаківському походах. 1738 р. призначений купувати коней, присягнув у 1741 р. Мав у Чорнухах підсусідків і двір піших убогих (1745). Мешканець с. Сухоносівки Чорнуської сотні, мав хутір у Лохвицькій сотні, у с. Воробйові двір житловий (1747). Мав у полковій Лубенській сотні у с. Воробйові і хату, в якій жив мірошник (1745). За ним записаний у Пирятинській сотні хутір на 6 дворів. Д.: N Яківна Кичкаровська, донька городового отамана пирятинського. Мав сина Олексія – бунчукового товариша.»
А вот эти люди скорее всего если и родичи, то где-то глубже, в боковых ветках по отношению к моей:
«1. Косенко Григорій (? – ран. 1779) – полковий комісар Київського полку, абшитований військовий товариш. Д.: Дарія NN (? – 1780 -?), мешкала у Кобизькій сотні.
2. Косенко Мойсей – наказний сотник 1-ї Вавринської сотні Прилуцького полку (1726).
3. Косенко Олексій Григорович (1757 -?) – службу розпочав з 1764 p., отаман сотенний (з 1775), значковий товариш Київського полку (з 1777)».
Но вернёмся в Сухоносовку и её окрестности, в 1720 г., когда жил Иван Колотовский-Самойлович. В книге «Край Григория Сковороды» о нём много упоминаний:
1. «с. МОКІЇВКА. На час проведення Генерального слідства про маєтності (1729 —1730 р.р.) в селі було 18 дворів, отже, час заселення села – кінець ХУІІ— поч. ХУІІІ ст.
Жалувана грамота на село було видана колишньому наказному полковникові Леонтію Кічкаровському: «респектуючи… на давние признатние войсковые заслуги пана Леонтия Кичкаровского, знатного товарища войскового, в тых военных случаях не менше ронившего, яко и тепер на той же службе монаршой зостаючого взглядом оных прислуг» 1. Тут були володінння значкового товариша Лубенського полку мешканця с. Сухоносівки І. Самойловича – Колотовського, (1734 р.-16 підданих), вдови хорунжого полковника Ірини Самойлович (1787). Назву отримало від імені одного з перших поселенців – Мокія, який переселився на берег річечки Вергунки з містечка Куріньки»
2. «Писар Лубенського полку Л. Кичкарівський за гетьманським універсалом і царською грамотою володів селом Луговиками і 3 млинами. Частину прибутківз млинів на річках Сулі, Руді, Хвощовій отримував лубенський полковий осавул А. Петровський. Мала млини і козацька старшина краю: значкові товариші Лубенського полку Василь Христич в Нехристівці, Іван Колотовський – Самойлович,
