приготувати інше. Я не впевнена чи воно допоможе, але варто спробувати. Я надіюсь, гірше не стане. Ти згоден?
– Уррр. – заревів Піт, киваючи головою.
Сонце ховалось за обрій, випромінюючи останні промені, які ледь пробивались крізь кроні багатовікових дерев. Елла помішувала щось в казанку, час від часу зазираючи в книгу, а Пітер слухняно очікував результату. Врешті-решт дівчина процідила коричневе вариво і налила в маленьку пляшечку.
– Потрібно зачекати до ранку. – промовила Елла, відставивши зілля в сторону. – Ти знаєш? В маминій книзі багато чого цікавого. І я подумала, що варто записати і цей рецепт за допомогою якого ти став таким. Ти ж став ідеальним чоловіком. Ти не перебиваєш коли я говорю. Ти можеш зігріти в холодну ніч, на твоєму хутрі приємно спати: Сноррі не дасть збрехати. Здатний спіймати здобич, трішки варто ще потренуватись: та вчорашня білка сильно тебе потріпала. І, що головне, ти можеш захистити. Мрія кожної сучасної дівчини. Ти так не гадаєш?
Піт промовчав, перевівши погляд з широко усміхненого обличчя Елли, на пляшечку, дивлячись на неї повними надії очима.
Сонце уже давно сховалось за обрієм і Елла прилягла на землю, підстеливши під спину плащ і спершись головою на ведмедя. Над головою промайнув молодий місяць, швидко сховавшись за густою листвою, і дівчина відчула як її захоплює сон.
– На добраніч, Піт. Я зроблю все, щоб ти став собою. Обіцяю. – позіхнувши, промовила Елла, і, погладивши Сноррі, міцно заснула.
З першими променями ранкового сонця чаклунку розбудив Пітер, шарпаючи дівчину за руку.
– Милосердна Матір! Що відбувається? Ми попали в шторм? – ледь відкривши очі, сонно запитала Елла. – Аа…Таке наснилось. Немов ми посеред моря на човні, а ти….
Пітер ще кілька разів штовхнув дівчину, щоб та зупинилась говорити і нарешті прокинулась.
– Все, все. Я зрозуміла.
Дівчина дістала пляшечку поглянувши крізь неї на перші промені сонця і протягнула хлопцю.
– Випий. Ой, вибач. – Елла відкоркувала пляшечку і обережно вилила рідину в рот ведмедю.
– Стривай. – швидко зметикувала дівчина. – Я захопила з собою одяг батька, надіюсь тобі пасуватиме, якщо подіє зілля. Я і сама переодягнуся. Побачу, що підглядаєш – перетворю в жабу.
Елла зникла за чагарниками і через деякий час повернулась в свіжому одязі: чорна сукня, з білою сорочкою під шкіряним корсетом і легким плащем на металевій застібці.
– Ну як ти?
Пітер ніяк не змінився, все так же сидівши на тому місці де його залишила дівчина.
– Не переживай. – Елла обняла хлопця, обхопивши ведмежу шию. – Спробуємо інше. Правда потрібно навідатись в одне місце.
Залишивши більшість речей, вони попрямували на схід. Перед виходом Елла приготувала два десятки чарівних зіллів: на цей раз дівчина вирішила підготуватись до будь-чого.
Два дні по лісовим стежкам, минаючи можливі контактів
