маршале, цілком вірно: моя агентурна мережа – то є моя особиста справа. Я ніколи й нікому не передовіряю інформацію про своїх агентів, тож до них і підібратися неможливо.
– Але ніхто з нас не вічний, генерале…
– Запевняю, що у разі моєї загибелі Кароль передасть особисто вам усі відомості про моїх агентів.
– Тільки у разі вашої загибелі?
– Тільки тоді, маршале. І тільки вам особисто.
– Але ж…
– Не будемо торкатися такого делікатного предмета, як життя месьє Ніколя-Габріеля Ле-Клерка та інших розвідників: припустимо на мить, що вам байдуже, живі вони чи померли, катують наших людей зараз, щоб витягнути з них будь-які відомості, чи ні.
– Але ж!..
– Я кажу лише – припустимо. Насправді йдеться про дещо інше: невже і вам особисто, і Його Величності Луї П'ятнадцятому зовсім-зовсім непотрібні найточніші відомості з Санкт-Петербурга, Варшави, Стокгольма, Копенгагена, Рима, Лондона, Відня, Берліна, Порти і Бахчисарая? Невже вас не цікавить, наскільки віддані нам союзники і що саме замишляють вороги?
– Маєте рацію, генерале, – погодився нарешті де Брольї.
– Якщо так, тоді дозвольте мені й надалі самому керувати своєю агентурною мережею на власний розсуд.
– Але ж постійно складається враження, нібито ви дістаєте відомості нізвідки! Немовби той штукар з повітря, чесне слово!.. От взяти, наприклад, нашого друга Ле-Клерка…
– Так, взяти хоч би його…
– Звідки ми знаємо, що його повідомлення – правда? Звідки ви знаєте, що він перебуває у Санкт-Петербурзі при особі імператриці Єлизавети, а не сидить у своєму Батурині, як і досі?..
– То перевірте відомості, якщо не вірите! Тільки врахуйте, що на перевірку піде час… дорогоцінний час…
– Та скільки вже разів перевіряли, – зітхнув де Брольї.
– І що, мої агенти бодай раз подали невірну, неточну інформацію?
– Жодного разу, мій генерале, жодного разу.
– Тоді у чім річ? Чом ви мені не вірите?
– Я особисто вірю, вірю, – запевнив пального маршала де Брольї. – Але ж є інші, які вам жахливо заздрять!..
– То кому ви більше довіряєте: мені й моїм людям чи моїм ворогам?..
– Ну гаразд, облишимо цю тему.
Де Брольї глибоко зітхнув, потер підборіддя й мовив з урочистим піднесенням:
– Генерал де Лазіскі, знайте: я негайно надішлю повідомлення Його Величності про такий видатний успіх! – І додав проникливо: – Франція перед вами у великому боргу, графе…
– Було б зовсім незле, якби той борг було якнайшвидше сплачено! – кивнув польний маршал.
Ліва брова маршала знову вигнулася.
– Ви на що натякаєте, люб'язний графе?..
– Я не натякаю. Ви самі тільки-но сказали про це, маршале.
– Хм-м-м-м!..
– Я вас не примушував.
– Хм-м-м-м!..
– Точніше, не я примусив, а факти. Переконливі факти,
