style="font-size:15px;"> Коли Боббі й Енді піднялися нагору, то побачили, що оточені озброєними полісменами, а над їхніми головами завис поліційний гелікоптер.
Їх затримали й посадили під арешт за злочинне проникнення та зберігання вибухових речовин усередині греблі. Захищав їх Лью Дай. Обвинувачення знизили до адміністративного правопорушення, братів оштрафували й відпустили. Але після інциденту на Греблі Гувера Боббі затаїв неабияку злість на правоохоронців.
– Поліція тільки це й уміє, – скаржився він своїй матері. – Взяти щось на кшталт дрібної поїздки на риболовлю й облаштувати все так, щоб кинути людину за ґрати.
Тепер він знову був удома й ховався у своїй кімнаті, адже боявся, що поліція прийде звинуватити його у вбивстві.
Пізньої ночі в понеділок 20 березня Мері Новатні почула стук у парадні двері. Вона накинула халат, спустилася визирнути крізь віконце й була приголомшена, побачивши перед будинком машини окружної поліції, що перекривали вулицю з обох боків.
Боббі, який спустився слідом за нею, сказав:
– Я вшиваюся звідси. Піду через чорний хід.
– Боббі, – зупинила його мати, – залишайся тут.
Сивоволосий полісмен в однотонному одязі гукнув з порога:
– Я сержант Чемп. Ми знаємо, що ваш син у будинку, і хотіли б поговорити з ним.
– Ви маєте ордер? – спитала вона.
– Ні, але хотів би його побачити.
– Зачекайте хвилинку, – сказала Мері. – Я запитаю його.
Вона метнулася до телефону, знайшла домашній номер Лью Дая й розповіла йому, що відбувається.
– Скажіть Боббі, нехай зберігає спокій, – порадив Дай. – За жодних обставин йому не можна виходити, і не впускайте тих полісменів крізь парадні двері. Покладіть Боббі у своїй спальні та скажіть, нехай залишається там, доки я з ним не зв’яжуся.
О четвертій ранку Лью Дай перетелефонував і спитав, чи помічники шерифа досі за дверима. Боббі перевірив. На ґанку й на вулиці було безлюдно.
– Усе гаразд, Боббі, поспи тепер трохи, якщо зможеш, а вранці найперше приїзди до мене. Поїдемо до офісу шерифа разом.
Наступного ранку, ідучи з дому, Боббі поцілував матір на прощання.
– Можливо, ти мене більше не побачиш, – сказав він, – бо вони мене вб’ють.
– Не кажи цього, – твердо промовила вона.
– Мене хочуть посадити за вбивство. Ти знаєш, на що вони здатні.
– Не думай про таке, Боббі, – зі сльозами озвалась мати, коли він вислизав у двері. – Не кажи так.
Того вечора з новин вона дізналася, що Лью Дай пішов разом із Боббі, коли той зголосився до Департаменту шерифа.
Жінка скрикнула, почувши від репортера, що о четвертій тридцять 21 березня судом присяжних округу Франклін були виголошені обвинувачення: Клавдія Ілейн Яско, Роберт Рей Новатні й Діно Константін
