А ті чортяки, що на самім небі, ті каждого вечора світять на небі свої смолянії свічки, але ангели ходять з мечами та й зганяють їх із неба. І летить чорт із неба, як ясна пасмужка, і скілько раз християнин скаже «амінь» – на стілько сажнів він залітає в землю, а як часами ніхто не скаже, то він по землі так і розіллється смолою.
Як було створено жінку
Ото Господь ізнов приходить до Адама та й каже:
– А що, Адаме? Либонь, тобі жінки треба?
Адам поглянув, тілько облизався.
– Та вже нічого з тобою робити, – каже Господь, – треба тобі й жінку дати!
І наслав на нього сон, виламав у нього лівеє ребро, а з того ребра і сталася жінка. І не натішився Адам, як побачив жінку, але живо переконався, що де чорт не може, там бабу пішле. Там десь у раю були такі яблука, що Бог заказав їх їсти. Жінка як заглянула, то й причепилася до чоловіка:
– Дай та дай!
Адам і каже, що не можна, а вона:
– То так ти мене, – каже, – любиш, що жалуєш і яблучка для мене!
Адам і каже:
– Їж уже, коли хочеш, тілько хоч мене до гріха не доводь!
Але де вже жінка та до чого не доведе! Як із’їла сама, так і зачала припрошати чоловіка. Що вже він не відмовлявся, але мусив скоритися! Ото вже їсть і чоловік. Тілько що ковтає, аж надходить Господь! Так теє яблуко в горлі і осталось, – і тепер воно на горлі у всякого чоловіка.
Подивився Господь і зараз дає Адамові заступ, лопату і жменю насіння та й каже до нього:
– Отак, Адаме: не хотів-єсь шануватись, так тепер кровавим потом іди дороблятися хліба!
Та й вигнав його із раю аж на саму землю.
Гріх перших людей
Тільки Бог пішов на небо, Єва зараз й пішла в сад гуляти. А вона була така гарна, що той ангел Сатанаїл, которого Бог скинув з неба, зараз і полюбив її. Взяв тоді той ангел перекинувсь у змію та і виліз на ту яблуню, де були ті яблуки, що Бог не казав їсти.
Підходять туди Адам і Єва. От він їм і каже:
– Чому ж це ви з цього дерева не рвете яблук? Уже ж вони поспіли.
А Єва каже:
– Нам Бог казав, щоб ми не їли з цього дерева яблук, бо помремо.
А змій:
– То Бог на те так сказав, щоб ви не були богами; бо як з’їсте хоч одне яблуко з цього дерева, то будете богами.
Думала Єва, що насправді, взяла та й хтіла їсти яблуко з того дерева, коли йде і Адам:
– А ти ж забула, що цих яблук не можна їсти.
А Єва й каже:
– Ми будемо богами, як з’їмо хоч одно яблуко.
Та взяли й з’їли того яблука. Як проковтнули, то зараз їм стало сором і холодно. Вони позшивали листя з липи, позакривались та й поховались, щоб їх Бог не найшов. Але Бог дознавсь та й прогнав їх, а коло воріт поставив ангела, щоб стеріг рай. А рогове тіло, яке вкривало перших людей, зараз Бог перемінив на таке, як у нас тепер, а рогового тіла
