від влади гетьмана очолив комісію по виробленню земельного законодавства Особливої наради при Головнокомандувачі Збройних сил Півдня Росії (ВСЮР). У лютому 1920 р. емігрує до Греції, згодом до Сербії. В 1923—1925 pp. живе і працює бухгалтером у Берліні. З 1924 р. – член ревізійних комісій Союзу російських торгово-промислових та фінансових діячів та Земського міського комітетів у Німеччині. У 1925—1934 pp. – завідувач складу на автозаводі «Рено». Член Товариства Тургенєвської бібліотеки. В 1933—1934 pp. – голова Вовчанського, згодом – почесний голова Харківського земляцтва в Парижі. У зв'язку з перенесеним інсультом покінчив життя самогубством. Похований на Біянкурському цвинтарі в передмісті Парижа[83]. Масон.
Афанасьев Георгій Омелянович (1848 —?). Народився в м. Уфі, в сім'ї полковника. 1865 р. закінчив міську гімназію. В 1869 р. закінчив історико-філологічний факультет Новоросійського університету. З 1872 р. – приват-доцент на кафедрі всесвітньої історії. В 1877—1878 pp. – редактор політичного відділу газети «Правда» (м. Одеса). 1848 р. захистив магістерську дисертацію («Головні моменти міністерської діяльності Тюрго»), у 1892 р. – докторську («Умови хлібної торгівлі у Франції наприкінці XVIII ст.»). З 1879 р. – член правління та голова Одеського товариства взаємного кредиту. За поданням С. Ю. Вітте – керуючий Київською конторою Державного банку (1895—1914). Одночасно – член Південно-Західного відділення Російської експортної палати, член Київського губернського комітету у справах дрібного кредиту, член ревізійної комісії Товариства опікування осіб, звільнених з місць ув'язнення м. Києва, член правління Київського товариства боротьби з дитячою смертністю, дійсний член Товариства швидкої медичної допомоги у м. Києві та ін. З 1914 р. – у відставці. З 1915 р. – голова фінансового відділу Київського військово-промислового комітету. Член конституційно-демократичної партії, дійсний статський радник. Мешкав у казенній квартирі по вул. Інститутській, 9. Вірогідно, масон.
Твори: «Долі Ірландії» (1887), «Зовнішня політика Наполеона III» (1885), «Капітал, спекуляція, банкіри» (1893). Нагороди: орден Св. Володимира (1901). Г. Афанасьев: «Наша революція, на жаль, виявила незаперечно низький рівень моралі суспільства, не кажучи вже про простий люд. Саме ці умови роблять безнадійними заміщення приватного і промислового апарату чиновниками й так званими громадськими організаціями та заздалегідь прирікають на шкідливість соціалістичні методи в економічній сфері… Необхідно зректися соціалістичних та опікунських методів, тому що збереження їх призведе нас до безтоварності, голодування та до завмирання господарського життя, з одного, й до фінансового банкрутства, з іншого боку»[84]. Вірогідно, масон.
Сливинський Олександр Володимирович (29 серпня 1886—21 грудня 1953). Випускник Петровського Полтавського кадетського корпусу (1905), Миколаївського інженерного училища, підпоручик (1908), поручик (1910). Випускник Миколаївської військової академії (1914; 2 класи по 1-му розряду). По закінченні двох класів прикомандирований до штабу Київського ВО для випробування.
Усі подробиці див.:
Докл. див.:
