представником цього напрямку був також його батько – Джеймс Мілль (1773—1836) – історик і економіст; можливо також, що Лондон мав на увазі його.
16
Блаватська, Олена Петрівна (1831—1891), народилася в Катеринославі (нині Дніпропетровськ), з 1873 р. жила у США. Співзасновник «Теософського товариства» (Нью-Йорк, 1875). Філософсько-релігійна система Блаватської значною мірою базується на індійських джерелах. «Таємна віра» (1888) – найвідоміший твір, в якому вона потрактовує «Книгу Дзян» як свідчення окультного походження Землі.
17
«Вік казки» Булфінча – книга, ширше відома як «Міфологія Булфінча». Томас Булфінч (1796—1867) – американський письменник, який присвятив себе обробці та популяризації легенд і міфів. «Вік казки» – його найвдаліша праця.
18
«Принцеса» – поема А. Теннісона, написана у 1847 р.
19
Вагнер, Ріхард (1813—1833) – німецький композитор, диригент і музичний письменник. Один з найзначніших композиторів XIX ст., відомий насамперед як автор опер. Прагнув до універсального синтезу різних видів мистецтв, покликаного морально впливати на масову аудиторію, для чого, зокрема, звертався до міфу. На початку творчого шляху дотримувався ліберально-демократичних поглядів і брав участь у революції 1848 p., чим також можна пояснити «демократичну прихильність» Ідена до нього. Опера «Тангейзер» («Тангейзер і змагання міннезінгерів у Вартбурзі», 1845) написана на середньовічний сюжет про напівміфічного рицарського поета Тангейзера. В цій романтичній опері присутні два контрастуючі мотиви: чуттєвих насолод і втіх, уособленням якого є Венерин грот, і мотив очищення від усього гріховного, що звучить у «Хорі пілігримів» (Тангейзер тікає з Венериного гроту і, щоб спокутувати свої гріховні пристрасті, приєднується до пілігримів, що мандрують до Риму). Мартін своє минуле, наповнене зв'язками з жінками, асоціює з гротом Венери, а Рут, яка для нього є істотою чистою, майже святою – з мотивом, що звучить у «Хорі пілігримів».
20
Соломонові острови – острови у Тихому океані біля північно-східного побережжя Австралії.
21
Єлизаветинський театр – англійський театр часів правління королеви Єлизавети І (1558—1603), вважається золотим віком англійської драматургії (часовий діапазон єлизаветинської епохи в літературі збігається з кінцем англійського ренесансу). До «єлізаветинців» належить і В. Шекспір (1564—1616).
