довідавшись про цей трагічний випадок, Швейк сказав:
– Не можу уявити собі, як його зберуть докупи, коли йому доведеться стати перед Страшним Судом.
Глава VII
Швейк іде в армію
У той час, коли галицькі ліси бачили, як австрійське військо дає драла через річку Раб, а на півдні, в Сербії, всі австрійські дивізії заслужено діставали припарки, австрійське військове міністерство згадало про Швейка й покликало його, щоб він допоміг урятувати монархію з такої халепи.
Коли Швейкові принесли повістку з наказом за тиждень з’явитися на Стршелецький острів для медичного огляду, він саме лежав у ліжку, бо ревматизм знову не давав йому спокою. Пані Міллерова на кухні варила для нього каву.
– Пані Міллерова, – почувся з кімнати тихий Швейків голос, – ідіть-но сюди на хвилинку.
Служниця підійшла до ліжка, і Швейк таким самим тихим голосом сказав:
– Пані Міллерова, сядьте, будь ласка. Його голос звучав таємниче й урочисто.
Коли пані Міллерова сіла, Швейк підвівся на ліжку і проголосив:
– Я йду в армію!
– Мати Божа! – вигукнула пані Міллерова. – А що ж ви, паночку, будете там робити?
– Воювати, – відповів Швейк замогильним голосом. – Австрії скрутно доводиться. Згори лізуть уже на Краків, а знизу пхаються в Угорщину, скрізь нас молотять, аж пір’я летить. Тому й мене до війська призивають. Я ж вам тільки вчора читав у газеті, що над нашою дорогою батьківщиною нависли якісь хмари.
– Таж ви, паночку, неспроможні тепер і пальцем поворухнути.
– Це дурниця, пані Міллерова, поїду на війну в візочку. Знаєте того кондитера, за рогом? У нього такий візок є. Він колись у ньому возив провітрюватись свого кульгавого шкарбуна-дідуся. Ви, пані Міллерова, на тому візку й доставите мене до війська. Пані Міллерова заплакала.
– Чи ж не побігти мені, ласкавий пане, по лікаря?
– Нікуди ви, пані Міллерова, не підете, я хоч і хворий на ноги, проте чим я не гарматне м’ясо? А в таку пору, коли Австрії не до танців, кожен каліка повинен бути на своєму посту. Не хвилюйтесь і варіть собі каву далі.
І в той час, як пані Міллерова, заплакана й схвильована, цідила каву, бравий вояк Швейк, лежачи в ліжку, співав:
Генерал Віндішгрец і чини бувалі[64]
До схід сонця ранесенько битву розпочали.
Гоп-гоп-гоп!
Битву розпочали, вигукнули: «Браття,
Поможи нам, Матір Божа, і Святе розп’яття!»
Гоп-гоп-гоп!
Перелякана пані Міллерова, вражена жахливою бойовою піснею, забула про каву й, тіпаючись усім тілом, із острахом дослухалась, як бравий вояк Швейк співає далі, лежачи в постелі:
Ой веди нас, Матір Божа, на чотири мости.
Побудуй собі, П’ємонте[65], могутні форпости!
Гоп-гоп-гоп!
Була
Генерал Віндішгрец і чини бувалі… – Віндішгрец участі в битві при Сольферіно не брав.
П’ємонт – провінція на півночі Італії із центром в Турині. Цим словом узагальнюється усе італійське військо, що в 1859 p. воювало проти Австрії.
