біда уродилась, така і згине.
Біда навкулачки товчеться (великі нестатки), кулаками б'ється.
Кого біда учепиться, того тримається руками і ногами.
Біда здибає легко, а трудно її збутися.
Від біди не в воду.
Біди ні продати ні проміняти.
І грім біди не заб'є.
Як Бог дасть, і в печі не замажешся.
Не в піч замазатись, та й не з моста у воду.
Біда найде, хоч сонце зайде.
– … біда не спить.
Воли, коні на оборі, а біда поперед очі.
Не клич біди до себе, вона сама прийде до тебе.
Не буди біди, коли спить.
Біди не шукати.
– … сама біда знайде.
Біда за плечима.
До біди сім верств.
До біди не далеко.
– … доскочити.
До біди ще три дні.
До біди не довго.
О біду не трудно.
На біду не багато треба.
Коли б так на гору, як на біду.
Одна біда – не біда; от – коли дві, або три біди разом!
Біда нікого не красить.
Одна біда чоловікові не докучить, а десять!
Біда не дуда: як стане дути, то аж слези йдуть.
Не так-то і встати, як впасти.
Як припече, то втече.
– … то він сам до чорта втече (—… або: з того місця).
Допекло, так і утекло.
Кому біда докучить, той ся розуму научить.
Біда учить хліба.
Навчить біда попити, як нема чого вхопити.
Коли дасть Бог біду, то і розум добрий.
Хто біду має, той багато знає; хто гаразд має, той мало знає.
Не знавши біди, не буде добра.
Хто не зазнав зла, не вміє шанувати добра.
Біда не знає приказу.
Що-що, а біда завше здибає.
Біда як схоче, то на гладкій дорозі здибає.
Гараздові не хоче, а біді мусить.
Гаразду знести не може, а біду терпить.
Піди і до Кракова, всюди біда однакова; піди і за Карпати, то треба бідувати.
Не йде на ум ні їда, ні вода, коли перед очима біда.
Смерть за плечима, а біді весілля.
Голові клопіт, а біді весілля.
Біда біді, на свободі.
Інший молодий літами, та старий бідами.
Хто біди не знає – нехай мене спитає.
«Що у вас чувати?» – «Гаразд із бідою!»
Йде біда – відчиняй ворота.
Впав в біду, як курка в борщ.
Упав у тісну діру.
От біда – та й годі!
Лихо та й годі!
Біда боками преться
