Після цього перерву взяли Р. Кюльман, О. Чернін та М. Гофман, що поїхали на нараду до Берліна.
Треба зазначити, що під час цього раунду переговорів суттєво змінилася позиція більшовиків. Вони привезли до Бреста представників Української Народної Республіки Рад, яку було проголошено в Харкові 25 грудня 1917 року.
Делегацію очолював голова Центрального виконавчого комітету цього державного утворення Юхим Мєдведєв. Л. Троцький намагався довести представникам Центральних держав, що саме Ю. Мєдведєв та його «товариші» мають представляти Україну. Він навіть вдався до відвертої провокації, заявивши 3 лютого, що більшовики захопили Київ, і мати справу з посланцями Центральної Ради тепер не має сенсу. Завдяки вчасно отриманій телеграмі з Києва О. Севрюку вдалося спростовувати зухвалу заяву Л. Троцького. Вести переговори з харківськими делегатами так ніхто й не став.
Перемовини представників УНР та Центральних держав поновилися 7 лютого. Після повернення з Берліна німецькі та австро-угорські дипломати загалом погодилися на пропозиції української сторони. Єдиною суттєвою пропозицією стало винесення питання про автономію Східної Галичини та Буковини до окремого договору Австро-Угорщини з УНР.
Текст мирного договору підготували швидко. Уночі з 9 на 10 лютого відбулося його підписання.
Загальний настрій підписантів окреслив в своєму виступі Р. Кюльман: «Панове, ніхто з вас не може не признати історичного значення цієї зустрічі, в якій представники Союзних Держав поєдналися з представниками Української республіки, щоби підписати цей перший мир з метою закінчити цю світову війну. Цей договір буде першим з серії дальших договорів. Ми підписуємо цей договір з висловами найкращих побажань Союзним Державам та українському народові».
«Мировий договір між Німеччиною, Туреччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією та Українською Народною Республікою
Тому, що український народ в протягу сучасної світової війни проголосив себе незалежним і виразив бажання привернути мирний стан між Українською Народною Республікою і державами, що находяться в війні з Росією, правительства Німеччини, Австро-Угорщини, Болгарії і Туреччини постановили заключити мировий договір з Правительством Української Народної Республіки. Вони хотять цим вчинити перший крок до тривкого і для всіх сторін почесного світового миру, котрий не тільки має покласти кінець страхіттям війни, але також має вести до привернення дружніх відносин між народами на полі політичному, правному, господарському і умовому. Задля того до нав’язання мирових переговорів в Берестю-Литовськім зібралися повновласники вище означених правительств, а саме:
За цісарське німецьке правительство державний секретар заграничного уряду цісарський дійсний тайний радник п. Ріхард фон Кюльман;
За ц. і к. спільне австрійсько-угорське
