на те, що це найчастіший психологічний розлад серед пацієнтів, які приходять на консультацію до спеціаліста. Тому автори пропонують проводити більш масштабні втручання як у ранньому виявленні захворювання, так і в пошуку нових і кращих технік та методів терапії, за допомогою яких можна зменшити кількість консультацій, а особливо загальної вартості допомоги, яка необхідна пацієнтам з клінічною депресією.
Отримані результати все ж не повідомляють про те, чи коштує лікування депресії більше або менше, ніж лікування інших психічних чи навіть фізичних захворювань. Саме тому неможливо оцінити, чи є ці витрати надмірними для органів адміністрації, чи ні, та чи слід надавати їм пріоритет перед іншими захворюваннями через великі витрати.
Все вищесказане показує, що депресія не є незначною проблемою як через її наслідки для пацієнта, так і для його здоров’я, а також з економічної точки зору.
Але для встановлення діагнозу та подальшого лікування в першу чергу слід відрізнити цей стан від інших явищ, яким теж притаманне почуття смутку, але які не переростають у клінічну депресію.
РОЗДІЛ 2. СКОРБОТА
Скорботою називають почуття смутку і погіршення настрою, що виникає як реакція на втрату близької людини. Це вважається “нормальною” фазою у людей, які мали емоційний зв’язок із померлим.
Одна з найбільших дискусій серед спеціалістів у галузі психічного здоров’я, коли вони стикаються з реформою довідкового посібника з діагностики та лікування (D.S.M.¬V) [4], стосувалася вирішення проблеми скорботи.
Цей довідковий посібник періодично переглядається експертами, куди вони включають нові психопатології та виключають інші.
В останній, п’ятій версії було внесено декілька невеликих, але дуже суперечливих змін. Одним з найважливіших питань було наступне: чи слід розглядати скорботу як окремий стан чи як частину депресії?
Скорбота — це етап, який проходить людина після втрати близького. Раніше в деяких країнах скорботу виявляли зміною вбрання або такими діями, як неспання.
Скорбота має не лише важливий особистий аспект, а й соціальний, коли людина отримує підтримку та співчуття родини і друзів.
Коли людина переживає скорботу, вона відчуває пригніченість та сум, втрачає бажання щось робити, втрачає навіть відчуття того, що вона робить... щось логічне і нормальне в суспільстві.
Проблема полягає в тому, що усі ці відчуття є також симптомами депресії або, як її називають у психопатології, великого депресивного розладу.
Деякі експерти зазначають, що якщо вони мають однакові симптоми, це тому, що це та сама проблема зі здоров’ям. Інші навпаки розділяють ці два стани, оскільки існує “причина, яка це виправдовує”.
Ще одна тема дискусії з приводу скорботи полягає у тому, як довго вона має тривати. В деяких культурах встановлено, що траур має тривати один рік, в інших суспільствах — це лише сім
