дні потому дим почав підніматися. Дехто з моїх знайомих втратив у вогні будинки. Усе вкрилося шаром попелу, а влада застерігала від фізичної активності протягом тижня на відкритому повітрі.
Там, на високому плоскогір’ї, пустельне повітря охололо, стало щільнішим і сповзало схилами, як ті вітри, на які Скотт наразився в Антарктиді. Але до лісових пожеж спричинилася не лишень сухість повітря, але й також його гарячість. А чому б повітрю ставати щораз гарячішим, коли воно спускалося з пагорбів? Звідки взялася енергія? І тут знов діє закон ідеального газу – повітря мало визначену масу й рухалося настільки швидко, що не встигало обмінятися енергією зі своїм оточенням. Коли потік щільного повітря ринув униз схилами, атмосфера в підніжжі пагорбів почала напирати на нього, бо там тиск вищий. А напирання чогось на щось – це завжди передавання енергії від чогось отому «щось». Можна уявити собі, як окремі молекули повітря вдаряються об стінки повітряної кулі, що рухаються в їхньому напрямку. Після зіткнення вони рухаються з більшою енергією, бо відбилися від рухомої поверхні. Об’єм повітря у вітрі Санта-Анна зменшується, бо він стискається під впливом довколишньої атмосфери. І стискання надає молекулам, що переміщаються, додаткової енергії, тому й температура вітру збільшується. Таке явище називається адіабатичним процесом. Щороку, коли приходить вітер Санта-Анна, усі в Каліфорнії уважно пильнують, щоб десь не залишити непогашене джерело відкритого вогню. По кількох днях вітру, коли спекотне, сухе повітря висушить усю вологу з довкілля, для виникнення лісової пожежі вистачить навіть іскри. І тепло надходить не лише від каліфорнійського сонця, але також є результатом додаткової енергії, отриманої молекулами мірою їхнього стискання під дією щільнішого повітря ближче до океану. Усе, що змінює середню швидкість молекул повітря, змінює температуру.
Те саме, тільки навпаки, відбувається, коли порскати збитими вершками з банки. Повітря, що виходить із вершків, раптом розширяється і розштовхує навколишнє середовище, тому віддає свою енергію й охолоджується. Ось чому випускний отвір балона вершків на дотик стає холодним – газ, що виходить крізь нього, у навколишній атмосфері віддає свою енергію. У банці залишається менше енергії, тому вона й стає на дотик холодною.
Повітряний тиск – це тільки міра того, як сильно всі ці крихітні молекули стукають об поверхню. Звичайно, ми його не дуже помічаємо, бо такий самий вплив чиниться з обох боків, – коли тримаємо в повітрі аркуш паперу, то він не рухається, бо натиск відбувається з обох боків. Усі ми весь час зазнаємо натиску повітря, але цього майже не помічаємо. І людям знадобилося чимало часу, щоб визначити, наскільки сильним є такий натиск. А коли відповідь стала відомою, виявилося, що вона направду приголомшлива. Величину відкриття легко було оцінити з огляду на дуже пам’ятну демонстрацію. Нечасто важливий науковий експеримент постає у формі театрального дійства, але демонстрація цього експерименту мала
