Павлiк Морозов (збірник). Лесь Подерв’янський

      Та ще стакан, гранений, як алмаз?

      І лаєшся, до того ж, як скажений,

      На всякого, шо він є підарас.

      Ти сам такий! Шо більма залупаєш?

      Недаром, мабуть, повилазило тобі.

      Пиздять, шо ти пророк, – пророчествуй, шо знаєш,

      Або уйобуй! Шось одно із двух.

      Таких гандонів часто бачив я,

      Шо всім пиздять: я гуру, я учитель,

      Несіть мені усі по три рубля,

      І мудрості я дам вам дохуя.

      А сам читать уміє по складам

      І голосно пердить в кампаньї дам…

      Не бажаючи далі слухати цей поток підсвідомості, пророк Микола смачно пиздить Савву маузером по мармизі, той пада.

      Пророк Микола (до Щукіна).

      Щукін.

      Роздратований Микола хряпає маузером і Щукіна тоже. Попизджені Щукін і Морозов лазять рака, потроху критикуя пророка. Пророк Микола миттю хуяре гранчак горілки. Руба закуску, мимоходом запиздячує шашкою блядь. Потім скида чоботи і портянки і з насолодою виколупує бруд поміж пальців. Друга блядь з жаху сховалася в домовину і неприємно там усцялась. З домовини ріденькими струмочками тече рудувата сеча.