чи дівчинка не досягнуть пубертатного віку, під час якого несподівано в таємничий спосіб виникають сексуальні потяги. Хай там як, але Фройд показав, що сексуальні переживання або почуття дуже спорідненні з ними таки є навіть у віці шести чи семи років, ба навіть раніше. Адже багато чого, що, на нашу думку, не стосується сексуальності, насправді є її інтегральною стадією. Кохання й сексуальність – це сутнісні компоненти любовного життя, які йдуть пліч-о-пліч. Запевняю вас, що я бачив безліч випадків, у яких було те, що ми звикли називати коханням, але не було нормальних сексуальних стосунків, що спричиняло дистанціювання або навіть розлучення. Розгляньмо, наприклад, випадок жінки, яка, перебуваючи шість років у стосунках із чоловіком, нарешті взяла з ним шлюб. Після одруження з’ясувалося, що він неспроможний виконувати свої подружні обов’язки. Доволі швидко вони віддалилися, після чого зазвичай буває розлучення.
Ми стверджуємо, що сексуальність народжується разом з індивідом так само, як і будь-який інший орган, будь-яка інша функція. Дитина народжується без зубів, але під час огляду ви одразу виявите пульпи, з яких згодом виростуть зуби. Дитина має зародки всіх сексуальних потягів кохання, а також компоненти механізмів, які пізніше утворять спеціалізовані функції. Власне ви можете побачити, як дитина, яка народилася кілька тижнів тому, реагує на почуття вподобання (like) чи невподобання (dislike). Усміхніться до маленької дитини, й вона відповість вам взаємністю, скривіться – й вона зробить те саме. Ви запитаєте, чому дитина здатна це робити в такому віці? Бо вона від народження має зародки цих потягів і відповідно реагує. Цей підхід до сексуальності зазнав значної критики, а Фройда звинуватили в невиправданому підкресленні значення сексуальності. З огляду на цей закид, багато хто зараз також опирається проти його теорії. Критики вказували на значну кількість випадків, під час яких у сексуальному житті пацієнтів немає нічого надзвичайного, хоча вони однаково страждають на невроз. Тепер, не вдаючись до деталей, я можу сказати, що мій власний досвід, поза сумнівом, лише стверджує Фройдову позицію.
Тож, продовжуючи дедалі глибше занурюватися в западини душі, Фройд також почав ясно усвідомлювати наявність зв’язку між сновидіннями пацієнта та його найпотаємнішими думками й почуттями. Дуже часто, заглиблюючись у важливий емоційний досвід, пацієнт говорить: «Саме в той час, я бачив незвичний сон. Я був на прогулянці, аж раптом підбіг чоловік і напав на мене. Це мене страшенно налякало, і я спробував утекти, але не зміг. Я наче приріс до місця, на якому стояв». Спочатку Фройд приділяв цим сновидінням уваги не більше, ніж будь-яка інша розсудлива людина його часу. Однак, щойно він почав до них прислухатися, зрозумів, що й вони мусять мати певне місце в життєвій економіці душі, бо як у фізичній, так і в психічній сфері мають виконувати якусь функцію. З часом він переконався, що сновидіння це не безладний, позбавлений сенсу механізм, натомість вони
