не надрюковав переводу; такая притика одбива Вовчка зовсім од переводів; шкода праці кривавої і часу дорогого. Хіба вже тоді, як побачимось, усовітуєте що певне по часті переводів. А тим часом, чи не пропустив би фон-Крузе Кулішеве видання (гріх сказати дуже добреє) «Оповіданій» другим виданням і руський їх перевод – із дими трьома, що не пустив у «Руський вісник». Може б такі дві книжечки хутче збили копійку для нас – щоб нам змогтись з Немирова поволоктись на Різдвяні святки, – хто жив дожде. Для Вовчка б добре світа і людей побачить, дуже б добре! Прикладаю тут же на Ваші очі, що «Рус[ький] вісник» винен нам за 4 листи печатних: об ціні він питався, а ми дали на його волю, – да й замовк. Да Оболонський винен за «Надежу», одісланую йому вже тижнів коли б не три буде, тож з покладанням плати на його волю. Да Каменецький хваливсь, що крім 100 екз[емплярів] і 100 карб[ованців], перше нам засланих, ще зіб’ється карб[ованців| з 100 на нашу долю (65 карб[ованців] дані Кулішем іще до друку).
Щирозичливий Вам Опанас Маркович.
Коли вдасться виданнє уповні переводних повісток, та й настоящих – малоросійських – друге видання, то чи не назвать би «Панської волі» – «Горпиною», а «Знай, ляше!» – «Отцем Андрієм», з спразненням останніх строчок двох. Будьте ласкаві, одписуйте кожен раз, як одберете кожну повістку, або намовляйте Каменецького одписувать.
301. А. І. Толстої до Т. Г. Шевченка
1 жовтня 1858. С.-Петербург
Сегодня от 6 до 8 часов вечера хотел быть Плетенев. Если желаете с ним переговорить лично, то приходите. Пишу к Вам, Тарас Григорьевич, с утра, с тем, чтобы Вы знали и чтобы застать Вас дома.
Толстая.
Середа, 1 октября.
302. Т. Г. Шевченка до А. О. Лазаревської
9 жовтня 1858. С.-Петербург
Чтимая и глубокоуважаемая
Афанасия Алексеевна!
Ради самого Бога и всех святых его, простите мне непростительную мою вину перед вами. Уже прошел месяц, как я получил от сына вашего Ивана ваше дорогое для меня письмо и, я просто одичал меж киргизами и только по этому случаю простите мне, что я сегодня только отвечаю вам. Другой причины я не знаю.
После долгого и тяжкого испытания (нехай воно і ворогам нашим не сниться) я не освоился еще с радостию свободы, не вошел еще в нормальную колію жизни, мне все еще кажется, что я в гостях, и на этом основании ничего не делаю, и даже не отвечаю друзьям моим. Это другая и столько же уважительная причина моего запоздалого ответа. Простите мне великодушно, глубокоуважаемая Афанасия Алексеевна.
Благородных сыновей ваших я привык называть моими родными братьями, позвольте же вас называть моею родною, невиданною и искренне любимою матерью и примите сердечный сыновний поцелуй от глубоко любящего вас
Т. Шевченка.
Поздравляю вас с днем вашего святого ангела.
9 октября
1858
С.-Петербург
На звороті:
Высокоблагородной
