реакція Бен-Ґуріона була стриманою, майже формальною. «Я поділяю твої щастя й радість, твій біль, турботи та страждання», – написав він Паулі. Потім додав: «Бог зробив нам дорогоцінний, великий і сповнений любові дарунок… тобі відкрився новий світ», і продовжував, що хоче обійняти й поцілувати її та дитину. Далі він заявив: «Наша земля вже вільна; світло великого, вільного і щасливого майбутнього нашого народу ллється зараз у горах Юдеї та Галілеї». Після цього Бен-Ґуріон запитав, як її фінансове становище та уроки з івриту, а також попросив Паулу надіслати йому поштою свій іврито-французький словник. З червоною обкладинкою, уточнив він.
Тиждень по тому Бен-Ґуріон підібрав тепліші та проникливіші слова. Тоді минав за єврейським календарем його тридцять другий день народження. «Я нездатний передати словами, що відчуваю з моменту отримання телеграми… моє серце тремтить від радості. Кілька коротких слів, але, Боже, яку велику сутність і яке велике щастя вони мені принесли». Він послав їй «сердечну і палку любов до нашого дорогоцінного немовляти й до тебе, моя люба Паулічко». Іноді він навіть трохи гуморив: «Надійшли мені фотографію, де ти з дитиною, і напиши, чи стала наша дівчинка хоч трохи розумнішою, хоча б як її батько, і чарівнішою, хоч б як її мати». Паула відповіла у тому ж стилі: «Попри те, що донька схожа на тебе, вона така гарна». У цьому листі він також зазначив, що Геула народилася у трагічний і сакральний момент, на шляху до великого майбутнього, і повернувся до свого рішення кинути її під час вагітності та народження. «Усвідомлення цього лежало на моєму серці важким жахливим каменем, але, Паулічко, так мало статися», – писав він.
У своєму третьому листі Бен-Ґуріон повністю відкинув історію. Він вперше розповів їй про свою хворобу та госпіталізацію, і про те, як його мучили кошмари та скільки щастя він отримав від її телеграми. Він пообіцяв, що його відсутність у Нью-Йорку тільки ще більше зблизить їх. «Є інтимність, правдивіша та реальніша за фізичну близькість, – писав він до неї, – близькість великого, безсмертного духу, вічна душевна єдність». Він поділився з нею своїми враженнями від книги, яку читав у лікарні, «Жан Крістоф» Ромена Роллана. «Уся книга дихає великою любов’ю до людства», – писав він Паулі та порекомендував їй прочитати всі десять томів, навіть якщо в деяких місцях їй буде нудно та нецікаво.
Другого жовтня 1918 року він написав у своєму щоденнику: «Учора вранці англійці ввійшли до Дамаску. Спокуту землі завершено».[439] Світова війна тривала вже близько шести тижнів.
8. Авторитет
Вранці 7 листопада 1923 року, у шосту річницю Жовтневої революції, Бен-Ґуріон стояв на Красній площі у Москві, чекаючи на Лева Троцького. Після повернення із заслання Троцький став одним із наймогутніших постатей Радянського Союзу; вище був тільки Ленін, але той уже був на смертному ложі. Площа була сповнена червоних прапорів і революційних гасел; безліч місцевих жителів та студентів у футболках комуністичної молоді розмахували власними
Лист Бен-Ґуріона до Паули від 17 вересня 1918 року. Варто зауважити, що фотокопія оригінала зберігається у BGA, де вказана дата 5 вересня 1918 року, і виправлена Бен-Ґуріона від руки на 5 жовтня. Декілька слів розібрати неможливо. Листи Бен-Ґуріона до Паули від 23 вересня, 2 та 3 жовтня 1918 року, наведені у Erez 1971, pp. 389, 390, 392, 394; Лист Паули до Бен-Ґуріона від 13 вересня 1918 року, BGA; запис зі щоденника Бен-Ґуріона від 2 жовтня 1918 року, BGA.
