для подальшого просування на Схід, розширення ринку і зростання прибутку.
Союз Португалії та Іспанії
Проте головним чинником, який пояснює крах португальців у пануванні над Східними морями, є союз Португалії з Іспанією в 1580 р. за правління Філіппа ІІ (1527–1598). Така серйозна державна криза неминуче послабила торговельну монополію на Сході. Ця ситуація спочатку привернула увагу англійців до цього регіону, а потім і голландців.
Голландська навала
Важливим є те, що саме у 80-х роках XVI ст. Френсіс Дрейк (1542–1596) і Томас Кевендіш (1560–1592) здійснили подорожі: вони збирали спеції на землях Сходу й намагалися торгувати з жителями Молуккських островів, оминаючи португальську монополію, яка і так вже перебувала у кризовому стані. Однак дефіцит ліквідного капіталу та сутичка Англії з Іспанією робили ці спроби марними. Голландці намагалися зробити те саме наприкінці XVI ст., але і їм це не вдалося. Оснащені потужним флотом і маючи цінні знання про тамтешні океанічні маршрути, отримані завдяки працям Яна ван Лінсхотена, котрий п’ять років працював на Гоа як секретар місцевого архієпископа, голландці об’єдналися й почали стратегію вторгнення в моря та на східні ринки з метою посилити Амстердам, який після занепаду Антверпена став разом із конкуруючим Лісабоном одним з провідних європейських ринків спецій. Португальські колонії зникали одна за одною, і, здавалося, у XVII ст. уся територія опинилася під владою голландців та їхніх компаній.
Роль Філіппін
Значним натяком на кризу були події на Філіппінському архіпелазі – родині іспанських островів у португальському морі. Відкриті в 1521 р. португальцем на службі короля Іспанії Фернаном Магелланом (1480–1521), згідно з Тордесільяським договором вони становили останні іспанські володіння до початку поширення португальської сфери впливу. Їх почали досліджувати лише з 1542 р.: крім того, що на них не було прянощів, відносна близькість до Японії і Китаю унеможливлювала їх використання через монополію Португалії на місцевих ринках. Однак іспанці ризикнули і вирішили зробити архіпелаг базою для приваблення азіатських торговців. Вони створили власну колонію й, оминаючи португальську монополію, обмінювали шовк та китайську порцеляну на срібло, що привозили на галеонах із мексиканського міста Акапулько. Таким чином, мадридський маршрут пройшов через усю земну кулю й об’єднав Мексику з Філіппінами, Схід із Заходом.
Пов’язані дотриманням Тордесільяського договору іспанці відмовилися просуватися далі в море, але ефективно експлуатували територію Філіппін. Єдина об’єктивно можлива мета – євангелізація – успішно досягалася, що згодом привело до історично тривалих наслідків.
З огляду на приклад Філіппін, де в 1620 р. налічувалося близько двох мільйонів католиків, можна зазначити, що однією з найважливіших ознак присутності європейців на Сході було
