він таки вступив до медичного університету на факультет стоматології, правда в Петрозаводську. А там у вільний час, якого у студентів-медиків дуже небагато, займається музикою. У 1986 році знайомиться з гітаристом Володимиром Шкондою, з яким вони спершу тільки слухали музику, а пізніше почали її грати, і створює з ним студентський музичний гурт, який сам пізніше називав першим етапом появи «Скрябіна». Володя був гітаристом, Кузьма грав на піаніно. Хлопці мали шалений успіх на всіх «капусниках» і «сейшенах».
І навіть призов до армії після закінчення першого курсу медінституту (в Росію, у місто Калінін) не зруйнував його музичні мрії. В армії, де він служить протягом 1986–1987 рр., юнаку, мабуть, подобалося – він легко сходився людьми й знайшов там нових друзів. Треба сказати, що його завжди оточували й підтримували друзі.
Кузьма пізніше говорив, що служити було не нудно, з ним в армії постійно траплялися якийсь пригоди. Одного разу, коли він застудився, потрапив у шпиталь. А там подивилися, що то медик, і замість першого курсу випадково прочитали в документах «четвертий». Взяли допомагати на операціях. Було складно, але Кузьма цей виклик прийняв, так його й не «розкусили».
В армії Андрій також навчився водити машину. Це стало початком його другого після музики захоплення – водіння, він знався на машинах як профі, міг налагодити, віртуозно водити, авто слухалися його й мало не муркотіли під його руками як кошенята.
Після повернення з армії у 1987 році, за наполяганням і сприянням батьків, Андрій перевівся в медичний інститут у Львові (тепер Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького) на факультет стоматології, однак стоматологія була Андрію не цікава. Андрій не припиняв займатися музикою: «Я навіть на перші курси інституту ходив з нормальною панківської зачіскою і ховав це все під бейсболкою» – говорив якось він, згадуючи ті часи.
У 1987 році він написав пісні «Lucky Now», «Brother», «Та то вже є».
Більшість пісень писав англійською мовою, а потім, за необхідності, їх перекладали українською. Пізніше Кузьма говорив, що чомусь їм тоді здавалося, що так набагато простіше створити справжній хіт. Лише другий магнітоальбом[2] був написаний одразу українською.
Музикант пригадує, як це все було: «Ми в школі співали на танцях. І незалежно створювали свою ‘‘Ланцюгову реакцію’’. Ми займалися у другу зміну. І друга зміна практично не мала можливості проводити уроки, тому що у нас замість колонок були так звані ‘‘матюкальники’’, які висіли на стовпах. Коли до них підключали гітару, вона давала такий страшний звук, як з відра. Для панків це була просто фантастика! До цього ж до колонки був підключений і вокал. Це був 1987 год…»
У 1988 році гурт «Наша контора» заснував андеграундну студію «Sпати» (назва якої, на думку Андрія, розшифровувалося як «Студія патологічної тиші»), куди вступили Кузьма і Ігор Яцишин, які разом продовжували грати хардкор-панк у «Ланцюговій реакції» та гурті «Наша контора».
Поки
Магнітоальбом (від магнітофонний альбом) – музичний альбом, аматорськи або професійно випущений на магнітофонній стрічці.
