Коли про це доповіли Великому Процесору, той ляснув себе по лобі так, що це почули навіть у навушниках на орбіті.
– Увімкніть режим штучної гравітації! Велика червона кнопка ліворуч, поряд із кріслом бортінженера!
– Це… як його… ага! Знайшов!
За секунду все владналося. Скафандри прибрали в спеціальний відсік, Шаната сіла за бортовий комп'ютер, і дуже швидко курс до сузір'я Зеленого Пса було розраховано, перевірено в Центрі керування польотом і введено в комп'ютер, який відповідав за режим пересування в підпросторі. Усі зайняли свої місця, і Кадим за наказом командира ввімкнув маршовий двигун.
Розділ 2
Спочатку начебто нічого й не сталося, тільки штовхнуло несильно, й зірки на екранах розмазалися, як це іноді показують у фантастичних фільмах. Шанату трішки занудило, й вона скривилася. Перевантаження не було, всі спокійно сиділи в своїх кріслах, Васла навіть длубався в носі, а потім голосно чхнув, від чого Кадим здригнувся.
– Не чхай під руку! – неголосно сказав він, уважно дивлячись на покази приладів. Нарешті вони відчули, що їх легко втисло в крісла.
– Приїхали, – сказала Шаната.
– Так швидко? – зачудувався Кадим. Йому було шкода розставатися з кріслом пілота.
– Підпростір – це клас! – посміхнувся Дроник. – Джик – і на місці!
– Виходь на навколопланетну орбіту, подивимося, куди краще човника саджати.
Кадим кивнув, а Шаната відразу навантажила свій комп'ютер новим розрахунком. Планетоліт, здавалося, завис нерухомо над планетою, хоча насправді просто обертався разом із нею на однаковій швидкості.
– Додай трішки, – попросив Рикпет, – так ми нічого не побачимо.
Кадим на кілька секунд увімкнув планетарний двигун, швидкість збільшилася, і вони почали обліт планети Ц. Побачили тільки один величезний материк і безкраїй, дуже гарний з космосу блакитний океан. Кривий ріг материка, що тягся майже до полюса, відтинала гряда гір. З висоти орбіти білі хмари, підсвічені двома сонцями, були просто чудові.
– У них, напевне, дуже коротка ніч, – припустив Рикпет, – два сонця!
– Це… як його… А спати коли?
– Вони на ніч темні пов'язки на очі надягають! – засміявся Кадим.
– А, може, в них узагалі ночі нема! І не сплять вони зовсім, – висловила свою думку штурман експедиції, – у них, швидше за все, інакше, ніж у нас. Причина єдина – це інша планета!
– Красиво все-таки… – мрійливо промовив Дроник, – Кнопу[2] б сюди, щоб теж помилувалася…
– Це справи не стосується, у всякому разі, поки що, – припинив балаканину командир. – Сідати будемо поруч із великим містом.
З орбіти було видно, що місто, розташоване на березі океану, величезне. На материку була безліч інших міст, але набагато менших.
– Це… як його… Напевно, це столиця… Цей Родосим…
– Сидиром, – поправив Рикпет.
– Ага,
Одна з героїнь книжки «Канікули для Інформи».
