примітивних одбігів, своєрідного моралізування. Здибаєш отаку, навіяну сучасною російською белетристикою манеру загравати з читачем – і мимоволі пройме тебе досадою: навіщо це? Не прикраса воно, а вада в творах Хвильового, і йому треба додержувати раз-у-раз власної манери – писати просто. Бо тоді виходить і сильно.
Молодість[2]
«О рудні, ваше свято…»
О рудні, ваше свято,
Вітайте жебрака.
Приніс вам слово-злато
Яскравого Франка.
Цегельні, цукроварні,
Хапайте неба смак —
Ковші несу з броварні
І блискавку-маяк.
Родився я у клуні,
В степах мантачив сміх,
Виховувався в буйних
Просторах золотих.
Але колись заводи
Покликали міцніш,
І я в лани, городи
Встромив забуття ніж.
Поручкався з телицею,
Коню, волам вклонивсь
І до заліза й криці
Хлопчиськом покотивсь.
І дні пішли за днями,
Себе я гартував,
Відкрились інші брами,
Інакше заспівав.
Тепер іду новітній
І лине буйний спів.
Я вам, заводи рідні,
Несу вінок з огнів.
О рудні, ваше свято,
Вітайте жебрака,
Приніс вам слово-злато
Яскравого Франка.
Скляр
Під пахвою у мене скло
Тихесенько дзвенить у скриньці,
Дивлюсь – на обрію веслом
Зоря гребе у східній криці.
Дружок мій любий – діамант —
З кишені блузи щулить око,
Ох, як він весело в туман
Застромить погляд свій глибокий.
Іду по вулиці, а скляр
Яскравко – ранок кучерявий —
На мій дзвінкий крокує шлях
В палаючій і голосній заграві.
Один лиш мент – і діамант
Його і мій – веселі друзі
Назустріч підуть крізь туман.
І заспіває серце в блузі.
Ах, я не маю теплих слів
Намалювати ту хвилину.
Я потім довго-довго млів
І досі плавко лину-лину…
«Не шкодуй, моя мила мати…»
Не шкодуй, моя мила мати,
Що я степ рясний залишив —
Я говірку свою кострубату
Заплітаю в русявий кужіль.
Подивись в мої очі прозірні —
Журавлинії там ягідки:
Твойому заповіту я вірний.
Як і завжди, вихревий, меткий.
Ледве ранок тремтячий, рожевий
Заголити темряву підскоче,
Я, як сонце безкрайо веселе,
На завод положу свої очі.
Не шкодуй, моя мила мати,
Твоїм серцем я всіх наділив,
Подивися на ранок мій радо
Після грому і зоряних злив.
Весняне оповідання
Гість-веснянка! Гість-веснянка!
І
Перша збірка поезій М. Хвильового. Видана Всеукрліткомом. Харків. 1921. –
