Кассандра. Леся Українка

Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Кассандра - Леся Українка страница 2

Кассандра - Леся Українка Шкільна бібліотека української та світової літератури

Скачать книгу

до двору, як прийшов він вперше

      від пастухів убогих, що його

      ховали від пророцтва навісного?

      Кассандра

      То не було пророцтво навісне.

      Умерти або жити з пастухами

      було б єдине для Паріса щастя.

      Гелена

      Чому ж то так? Чому ж то Деїфоб,

      і Гектор, і Гелен, і всі брати,

      і сестри всі, і ти сама, Кассандро,

      в палатах здатні жити, а Паріс

      у курені пастушім мав би скніти?

      Кассандра

      А скніти у палатах, може, краще,

      так як Паріс у тебе в гінекеї?

      І Деїфоб, і Гектор, і Гелен

      живуть, не скніють: Деїфоб на раді,

      а Гектор на війні, Гелен у храмі –

      живуть душею й тілом. А Паріс?

      Він тільки й жив, як грав там на сопілці

      серед отар. Мовчить Паріс на раді

      і зброю надягає, мов кайдани,

      боги з ним на розмові не бувають.

      Гелена

      З ним Афродіта розмовляє!

      Кассандра

      Ні!

      Він раб її, з рабом нема розмови.

      Вона велить, він слухає, та й годі.

      Гелена

      Се ж тільки ти змагаєшся з богами,

      за те вони тебе й карають.

      Кассандра

      Що ж,

      їх сила в карі, а моя в змаганні.

      Гелена

      Для того ти й з Кіпрідою змагалась,

      коли вона Паріса напутила

      до мене в Спарту плисти? Що ж, Кассандро,

      Кіпріда, бач, перемогла тебе!

      Кассандра

      Мене, Гелено? Ні, тебе й Паріса.

      Гелена

      Але ж Паріс послухав не тебе.

      Кассандра

      Глухий не чує – де ж тут перемога?

      Гелена

      Та хто ж би слухав провісті твоєї?

      Не говорила ж ти, почім ти знала,

      що вийде з подоріжжя.

      Кассандра

      Я не знаю

      нічого, окрім того, що я бачу.

      Гелена

      Та що ж могла ти бачити тоді?

      Кассандра

      Я бачила, як молодик вродливий

      з веселим серцем на чужину плив,

      не посланцем народу велемудрим,

      не збройним вояком і не купцем;

      шличок пастуший легкодумне чоло

      не зброїв, а красив. І я сказала:

      «Гей, куйте шоломи, троянські мужі,

      утроє, вчетверо кладіть блискучу мідь!»

      А потім… ох, страшна була хвилина,

      як він прибув, а з ним і ти, Гелено,

      і я отой смертельний поцілунок

      побачила…

      Гелена

      Кассандро! се неправда!

      Паріса я в той час не цілувала.

      Кассандра

      І все-таки я бачила його,

      той поцілунок, саме в ту хвилину,

      коли до нашої землі торкнулась

      червоновзута білая нога

      твоя, Гелено. Ранила ти землю.

      Гелена

      Ти крикнула до мене: «Кров і смерть!»

      Того

Скачать книгу