ні, куме! Я стільки не вип’ю!..
– Куме, як лазня згоріла, де ти миєшся?
– В річці.
– А взимку?
– А скільки тієї зими!
Західна Україна. Кінець сорокових років ХХ ст.
– Куме Василю! Ховайте обріз, бо москалі йдуть селом і зброю відбирають!
Отут кум Василь і задумався, куди заховати.
«Заховаю в стрісі, москалі запитають:
– В тебе обріз є?
– Нема!
– А в стрісі?…
Знайдуть у стрісі! Закопаю в гною, москалі запитають:
– Є обріз?
– Нема!
– А в стрісі?
– Нема!
– А в гною?…
Знайдуть в гною! Спущу в криницю, москалі запитають:
– Є обріз?
– Нема!
– А в стрісі?
– Нема в стрісі!
– А в гною?…
– Нема в гною!
– А в криниці?…
Знайдуть в криниці!"
Ходив, ходив кум Василь з тим обрізом та й закопав у садку під грушкою. Аж тут москалі у двір і відразу:
– Є обріз?
– Ні, нема!
– А в стрісі?
– Нема!
– А в гною?
– Нема!
– А в криниці?
– Нема в криниці!
– А де?
– Під грушкою…
– Куме, ви вже вирішили задачки синові?
– Вже.
– Дайте списати.
– Від мого сина одні клопоти. Вчора знову його викликав директор школи.
– Що, куме, накоїв?
– Цього разу нічого. Питав директор, чи є у нього молодші брати і сестри.
– Та нема ж наче…
– Так син і сказав. А директор йому: «Слава Богу!»
– Учора мій синочок дістав від мене двічі!
– За що, куме?
– Перший раз, коли я йому сказав, щоб він мені показав свій щоденник…
– Ясно. А другий?
– Коли я роздивився, що це мій старий щоденник!
Англійці дали в пресі оголошення, що хочуть прокласти тунель з Англії до Франції під Ла-Маншем і шукають компанію, яка б взялася за будівництво тунелю. Через два тижні після оголошення два чоловіки з лопатами на плечах заходять до англійців.
– Це ви давали оголошення про тунель під Ла-Маншем?
– Так.
– Ми готові прокласти тунель.
– А ви звідки, яку компанію представляєте?
– З України. А компанія – ми з кумом, такою компанією і копатимемо.
– То як?
– Кум буде копати з Франції, я з Англії, посередині зустрінемось…
Англійці в сміх:
– А як не зустрінетесь?
– Вам же краще! Буде два тунелі!
– Куди це ви, кумо, корову ведете?
