. А мені здається, що ДОБРЕ СМІЄТЬСЯ І ТОЙ, ХТО ВМІЄ ЦЕ РОБИТИ ДОРЕЧНО!
Квіточки життя
– Мамо, а чому братика лелека приніс, а мене в капусті знайшли?
– Не доніс тебе лелека…
Анекдоти про маленьких i великих
Мати до сина:
– Чи навчився чого нового в школі?
– Так. Навчився шепотіти.
Учитель:
– Сподіваюсь, я не побачу, як ти списуєш із чужого зошита.
– Я теж на це сподіваюсь.
– Тату, а що таке сумпіляція диреструктивних гентропанів?
– Де ти таке прочитав?
– Я це написав!
– Сину, звідки мама дізналася, що ти не купався?
Я забув намочити мило.
– Тату, дай десять гривень! – просить син.
– Навіщо?
– Дам бідній жінці, що на розі стоїть і просить.
– Чому це ти її раптом пожалів?
– Бо вона… цукерки продає.
– Навіщо людині зуби?
– Щоб їсти.
– А ще для чого?
– Щоб боліли.
– Діти, які ви знаєте приклади випадкового збігу обставин?
– У моїх тата і мами в один і той же день було весілля!
– Діти, запишіть речення: «Воли тягнуть плуга». Це активна форма. А хто скаже, як буде пасивна форма?
– Плуг тягне волів.
– Діду, ви колись були малим?
– Був.
– І це у вас за все життя тільки один зуб виріс?
– Ось ти, Васильку, навіть рік чобітки не поносив і вже порвав. А я бувало по п'ять років носив!
– Щороку носили?
– Аякже! Щороку. На Різдво та на Великдень до церкви.
– Як тато сказав…
– Так по-маминому й буде!
– Мамо, наш тато йог?
– Звідкіля ти взяв?
– Він учора казав, що дві пляшки роздавив. Я сьогодні уважно придивився – навіть рук не порізав.
– Чоловік і жінка йдуть вбрід через потічок.
Посередині жінка спохопилася:
– А де ж наш Василько?
– Не переймайся! Я його за руку веду.
Батько наказав синові нікому не казати, що закололи кабана. Хлопчик пішов на вулицю, аж тут сусід:
– Багато сала було?
– Нема сала.
– А м’яса?
– І м’яса нема.
– І шкури нема? – усміхається сусід.
– Ну, шкура є… Тільки тоненька-тоненька…
Мама і діти сідають до столу обідати. Коли за вікном майнула сусідка.
– Діти, скажіть, що мене немає, – каже мати, ховаючись під стіл, – я поїхала.
Сусідка в хату:
– А де мати?
– А матері немає, – лепече найменшенький, – вона під стіл поїхала.
– Мамо, а татко себе молотком по пальцю вдарив!
– І що він казав?
– А лайку говорити?
– Ні.
– Тоді нічого.
– Наш син лінується, немов кіт. Байдикує цілими днями, лежить на канапі і дивиться крізь вікно на небо! Ким він виросте?
– Може, метеорологом?
– Тату, ти обіцяв на хокей сходити!
– Тато обіцяв, тато сходив.
Батько вчить сина рахувати. Посадив навпроти себе, наказав уважно слухати. Тоненько бекнув раз, потім бекнув нормально, а потім – басом.
– Скільки тут баранів бекало?
– Один!
Мама:
– Васильку, не гризи кістку, ти ж не собака! Віддай татові!
Мати
