правду вони говорять чи ні.
– Гадаєте, деякі з них просто діляться фантазіями?
– І напевно ніколи їх не втілюватимуть. Вони просто потребують вираження своїх неприйнятних бажань. Усі ми маємо такі. Навіть найлагідніший чоловік часом мріє про те, що волів би робити з жінками, про збочені речі, якими ніколи не наважиться поділитися. Б’юся об заклад, детективе Фросте, навіть ви плекаєте кілька неналежних фантазій.
Вона не зводила з нього очей: цей погляд мав змусити його почуватися незатишно. Фрост, до його честі, навіть не зашарівся.
– Хтось писав вам про фантазії, пов’язані з розчленуванням? – запитав він.
– Останнім часом – ні.
– Але писали ж?
– Як я вже казала, розчленування – не така вже рідкість.
– У фантазіях чи в реальності?
– І так, і так.
Втрутилася Джейн:
– Хто писав вам про свої фантазії, докторко О’Доннел?
Жінка спокійно зустріла її погляд.
– Листування конфіденційне. Саме тому вони знають, що можуть поділитися зі мною таємницями, розповісти про свої жадання й фантазії.
– Ці люди вам телефонують?
– Нечасто.
– І ви з ними розмовляєте?
– Я їх не уникаю.
– У вас є список цих людей?
– Не те щоб список. Навіть не пам’ятаю, коли це було востаннє.
– Це було сьогодні вночі.
– Ну, мене не було вдома, щоб відповісти.
– О другій ночі вас теж не було вдома, – зазначив Фрост. – Ми телефонували, спрацював автовідповідач.
– Де ви були вночі? – спитала Джейн.
О’Доннел знизала плечима:
– Не вдома.
– О другій ночі на Святвечір?
– Я була з друзями.
– О котрій ви повернулися?
– Десь о пів на третю.
– Це, певно, дуже хороші друзі. Не хочете поділитись їхніми іменами?
– Не хочу.
– Чому?
– Чому я не хочу порушення свого права на приватність? Я справді мушу відповідати на це запитання?
– Ми розслідуємо вбивство. Цієї ночі було жорстоко вбито жінку. Місце злочину було чи не найбрутальнішим з тих, які я взагалі бачила.
– І ви хочете знати моє алібі.
– Просто цікаво, чому ви не хочете розповісти.
– То мене підозрюють? Чи ви лишень прагнете показати мені, хто тут головна?
– Ви не підозрювана. Наразі.
– Тоді я не зобов’язана взагалі з вами говорити. – Господиня різко підвелася й рушила до дверей. – Я вас проведу.
Фрост теж почав підводитися, тоді побачив, що напарниця сидить нерухомо, і знову опустився на диван.
Джейн сказала:
– Якби вам було не начхати на жертву, якби ви тільки бачили, що він зробив з Лорі-Енн Такер…
О’Доннел розвернулася до неї.
– То, може,
