паскудить не хочу. Берiть його! О, пес поганий! Я розiрву тебе!
Б’ються на шаблях.
Галя (пада мiж ними на колiна). Тату, тату! Убий, убий мене! Винна я; я прогнiвила тебе… Убий же мене, таточку, та не бери з собою!
Хома. Цить, кошеня крадене!
Назар (Хомi). Цить, сатано люта!
Хома. Дочку оддай!
Галя. Не оддавай, не оддавай! Я утоплюся!
Хома. Топись, гадино, поки не розтоптав я тебе!
Галя. Топчи, души мене: я твоя дитина!
Хома (до челядi). Берiть його! Я вас перевiшаю! Я вас золотом окую!
Челядь поривається до Назара.
Галя. Одурить! Одурить!
Хома. Не одурю! Не скавучи, зiнське щеня!
Напада на Галю. Назар заступа її. Челядь напада на Назара ззаду i крутить йому руки.
Хома. Ха-ха-ха! Вовче, вовче! Чому ж ти не рвеш нас?
Назар. Цить, жабо погана!
Галя (перед Хомою на колiнах). Тату, тату, кате мiй! Я розiрву тебе, – я день i нiч плакатимусь на тебе! Танцювать, плакать буду! Чого забажаєте, все робитиму – не вбивай його. Я за полковника пiду…
Назар. Галю!
Галя. Нi, нi… (Зомлiла, падає.)
Хома (до челядi). Чого ж ви дивитесь? Нехай здиха собака, а ви тимчасом шкуру знiмiть.
Челядинець замахнувся києм на Назара.
Хома. Стривай! Ми не татари. За що його убивать? Чи єсть у кого вiрьовки, пояс або налигач, – що-небудь, скрутить йому руки й ноги?
Челядь крутить поясами Назара.
Стеха (падає коло Галi зомлiлої). Ох, моя пташечко, моя лебiдочко! Чи я ж знала, що так станеться? Прокинься, моя зозулечко, моя ластiвочко!
Хома. Отак добре! Тепер зав’яжiть йому рот. От, до ладу; у його, здається, ще й хустка у руцi. Чи не весiльна? Добре, здалась-таки на що-небудь.
Зав’язують хусткою рот.
Хома. Не туго, щоб стогнав. Мороз хоть i лютий, та, може, видержить. А вже як вовча тiчка нападе… а вовки здалека поживу чують… от буде снiдання, начисто гетьманське! Тепер положiть його на бiлу перину – нехай проспиться та подума, з ким жартує.
Челядь кладе Назара на снiг.
Хома (на Галю). А ця учадiла… Возьмiть її додому… Прочумається.
Челядь бере на руки Галю i несе з собою.
Стеха (бере Хому за руку i веде його за Галею). А що? Скажеш, що не люблю тебе?
Хома. Спасибi, спасибi. (До Назара.) Оставайсь здоров, приятелю! Не згадуй лихом. Нехай тобi присняться рушники.
Хома з Стехою шепчуться i пропадають. Назар тихо стогне. Незабаром чути за сценою гомiн.
Голос Хоми здалека. Киньте її! В’яжiть його!
Гнат (за сценою). Я тебе зв’яжу, недовiрку проклятий!
Незабаром вибiгає Галя i кидається на Назара.
Галя. Орле мiй, серце моє! (Розв’язує хустку.)
Назар. Душно менi, душно!
Гнат (веде за груди Хому). Останнiй раз говорю: оддаси Галю за Назара чи нi?
Хома.
