з вікна казарми
Планета снігом отруїлась…
На землю впав замерзлий птах.
А десь далеко – Україна
Згоряє в голубих снігах.
Ламає річка білий берег,
А у проваллі берегів
Стоїть самотній Пітер Брейґель
В німому розпачі снігів.
Палітра кругла, наче плаха,
А на блідому полотні —
Забронзовілий контур птаха,
Який безгучно впав у сніг.
Грудень 1980 р.
Трамвай
Жовтий трамвай – релятивна система.
Не відривай цю хвилину від себе,
Наче провину, наче кровину,
Душу цю світлу, ні в чому не винну.
Дівчинка з профілем Беатріче,
Зміненим трохи й повтореним двічі
Склом запітнілим старого трамваю —
Я тебе знаю?
Що за причина за цими сльозами.
А за плечима: «Що ви сказали?»
Вірш, мов конспект по теорії спектру,
Скептик-аскет в перспективі проспекту.
Вулиць знайомих не розрізняю.
Я тебе знаю…
– Закомпостуйте.
– Будь ласка.
– Спасибі…
Законспектуйте на листі осики:
Скоро вже стане
Поміж мостами
Осінь остання з твоїми вустами.
Гляну в обличчя – і не впізнаю.
Я тебе знаю!..
1981 р.
Осінній лист, або про те, що буде
Добрий вечір. Холодна осінь.
Літній сад – осінні алеї.
Аполлонові на волосся
Опустилась долоня клена.
За вікном – Північна Європа.
Донерветер!
Чорний дощ наші душі кропить.
Добрий вечір…
Осипається наш некрополь —
Добрий вітер…
Добра осінь. Холодний вечір.
Що ж ми винесем?
Що ж ми візьмем з собою до втечі?
– Добрий вересень.
Вийду в сад, підставлю погони,
Листя з клена впаде на плечі.
Не біда, що погода – погана.
Добрий – вечір.
1981 р.
«5000 000 ковтають ранкові бульйони…»
5000 000 ковтають ранкові бульйони,
Їх ковта в свою чергу голодне ранкове метро.
Я – солдат будівельного батальйону.
Я – ніхто.
Я ніхто для вас, люди, бо кров моя просто солона.
Відбиваюсь у водах каналів, я для себе самого ніхто.
В мене тільки й рідні – однойменна зі мною колона
І в запасниках Ермітажу незакінчене полотно.
Де б життя не носило, і яких мені б звань не дало воно,
Та коли запитально подивиться
мені в очі апостол Петро,
Я скажу: «Я – солдат будівельного батальйону.
Я – ніхто…»
Ленінград, 1981 р.
Три пісеньки американського солдата
І. Реквієм-скоромовка
Усі сентименти розміряно на сантиметри,
Останні моменти ковтає ріка Сакраменто.
Стоїть наді мною розкошлана Санта-Муерта
З
