це завжди була небезпека і в цьому теж: була принада і зваба переступити всі закони всі пороги саме тут де ніхто не міг підозрювати такого саме тут… де я просто учень сьомого класу… я тут трахаю свою учительку вже який сотий чи двухсотий раз і шалію від цього… нагнувши її на столі на який вона лягає грудьми виставляючи переді мною вже безсоромно свої білі круті сідниці від самого вигляду яких я одразу млію і штани в мене вже розстібнуті стрижень напоготові і я вже завченим рухом входжу в неї і вона вже давно мокра… бо сама чекає цієї миті… і ми починаємо наш шалений шкільний вальс і рухаємось в такт… і вона рухається мені назустріч як завжди ми рухаємось разом… і я кінчаючи в насолоді ледь стримуючи стримую свій яскравий могутній переможний і щасливий крик радості і перемоги… давлюся хрипло і гарчу б'ю ногами як дикий звір… я знаю я знаю хто я і що я… я знаю але зараз я в ній з нею я це я той який ким би я не був я з нею це справжній я і я кінчаю в неї як завжди ніколи не випускаючи насіння… все одно буде наша дитина… ми колись будемо разом… і в знемозі я лягаю на неї і коли кінчаю просто в шалі кусаю її в потилицю в спину виючи від шалу… і вона щаслива тримає мене обома руками за сідниці в такт притискаючи мене до себе… ніби сама трахає мною себе… і мені від цього ще краще і ще млосніше і не виходжу з неї я лежу на ній і вона знає вже це… я лежу на ній кілька хвилин… потім починаю ворушитися всередині потім труся об неї потім знову встаю і коли почуваю що мій стрижень напружився всередині неї не виходячи з піхви та починаю рухатися тепер довше… і вона у ще більшому шалі трахає мною себе ледь стримуючи виск… тихо але радісно тоненько таки вищить і щаслива… і це наповнює мене гордістю і я вже довше тепер пробиваюсь до нового закінчення… і ми кінчаємо разом і я знаю щоби не було потім аби світ завалився… цю жінку я люблю і буду любити до кінця своїх днів… можу поклястися перед Богом і людьми… я маю її я хочу її я люблю її…
– Скільки того в нас було? – Василько усміхнувся і почав думати.
Ми вже сиділи з ним три години і майже заприязнилися. Симпатичний пацан, справді гарний зовні, можна собі уявити, що коли в нього ще чорні кучері по плечі, то хоч в кіно знімай у ролі головного коханця.
Зразу напружений і не дуже доброзичливий, стриманий і небагатослівний, а зараз він уже тріпався зі мною як із давнім знайомим, так принаймні мені здавалося.
І я подумав – от цигани, курва мать, наш би ще довго закривався і недовіряв. А цей вчував правду, що я не сука, як вони кажуть і не прийшов на журналістську малинку на халяву про гаряче бабок заробити, що мене це справді якось зачепило. І якщо я щось напишу, то напишу правду…
– А чого це вас так цікавить? – він уже жартував.
А потім не чекаючи на відповідь казав:
– Якщо по правді, то разів триста а може й чотириста – в той перший період, у тих вісім місяців.
Знаєте, я от став старший на чотири роки, відколи то все почалося, і можу побачити себе, як пацана, який був божевільно закоханий. Чуєте – БОЖЕВІЛЬНО.
Це
