мій, покою!Ніхто не зна мого раю,
І сама не знаєш,
Що витаєш надо мною,
Як зоря над гаєм.
І дивлюся я, дивлюся,
А ти, моя зоре,
Спускаєшся низесенько,
Тихо заговориш.
Усміхнешся, подивишся —
Дивлюсь і не бачу…
Прокинуся – плаче серце,
І очі заплачуть.
Спасибі, зіронько! минає
Неясний день мій; вже смеркає,
Над головою вже трясе
Косою смерть. І поховають,
А там і слід мій занесе —
Холодний вітер. Все минає.
І ти случаєм прочитаєш
Вилиту сльозами
Мою думу і тихими,
Тихими речами
Проговориш: «Я любила,
Я його любила,
І він не знав…» Зоре моя,
На мою могилу
Світи, зоре. А я буду
З-за світа літати
І про тéбе, моє серце,
На небі співати.
Той блукає за морями,
Світ перепливає,
Шука долі, не находить —
Немає, немає!
Мов умерла. Інший рветься
З усієї сили
За долею, от-от догнав
І бебех в могилу!
А в третього, як у старця,
Ні хати, ні поля,
Тілько торба, а з торбини
Виглядає доля —
Як дитинка; а він її
Лає, проклинає
І жидові заставляє.
Ні, не покидає.
Як реп’ях той, учепиться
За латані поли
Та й збирає колосочки
На чужому полі,
А там снопи… а там скирти,
А там… у палатах
Сидить собі наш сирота,
Мов у своїй хаті.
Отака-то тая доля,
Хоч і не шукайте.
Кого любить, сама найде,
У колисці найде.
Так коло полудня в неділю,
Та на Зелених ще й святках,
Під хатою в сорочці білій
Сидів з бандурою в руках
Старий козак.
«І так, і сяк,
І треба б то, і шкода.
Ні, буде треба, хоч два года
Нехай по світу поблукає
Та сам своєї пошукає,
Як я шукав колись. Ярино!
А де Степан?» – «А он під тином,
Неначе вкопаний, стоїть».
«А я й не бачу! А ідіть
Лишень сюди; та йдіть обоє!..
Ануте, діти, отакої!» —
І вдарив по струнах.
Старий грає, а Ярина
З Степаном танцює!
Старий грає, примовляє,
Ногами тупцює:
«Якби мені лиха та лиха,
Якби мені свекрівонька тиха,
Якби мені чоловік молодий,
Та другої не любив, не любив.
Ой гоп, чики-чики!
Та червоні черевики,
Та троїсті музи´ки, —
Од віку до віку
Я любила б чоловіка».
«Ой гоп, заходивсь,
Зробив хату, оженивсь,
І піч затопив,
І вечерять наварив».
«Ану, діти, отак, діти!» —
І старий піднявся.
Як ударить, як ушкварить
Аж у боки взявся.
«Чи так, чи не так,
Уродив
