Господь симпатизує аутсайдерам (збірник). Сергій Жадан

Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Господь симпатизує аутсайдерам (збірник) - Сергій Жадан страница 5

Господь симпатизує аутсайдерам (збірник) - Сергій Жадан

Скачать книгу

в темряву,

      потребує світла.

      Добре було б

      навчати цих ворон співів

      і молитов, щоби зайняти їх

      бодай чимось мокрими

      березневими ранками.

      Найкраще, що могло трапитись,

      трапилось саме з нами.

      «Це все березень, – говорила

      вона розчаровано, – це все

      тому, що березень:

      увечері довго шукаєш

      по кишенях рекламні листівки,

      на ранок смарагдова трава

      росте під ліжком,

      гірко й жагуче

      пахнучи

      м’ячами для гольфа».

      «Влітку…»

      Влітку

      вона ходить кімнатами,

      ловить вітер у кватирках,

      мов невправний рибалка,

      що ніяк не налаштує

      вітрила.

      Підстерігає протяги,

      ставить на них пастки.

      Але протяги говорять їй:

      надто ніжні твої рухи,

      надто гаряча кров,

      з такою витримкою

      що ти можеш піймати

      в житті!

      Надто високо ти

      здіймаєш долоні,

      ловлячи пустоту.

      Все, що вилетіло нам

      із рук, – лише порожнеча.

      І все, на що

      не стає терпіння, –

      лише вітер, який літає

      над містом.

      Сонце в ранковому небі,

      схоже на апельсин

      у шкільному ранці:

      єдине, що має справжню вагу,

      єдине, про що думаєш,

      коли стає особливо

      самотньо.

      ««Якби я був листоношею…»

      Якби я був листоношею

      в її кварталі,

      якби я знав, звідки

      їй надходять рекомендовані

      листи,

      можливо, я краще

      розумів би життя,

      знав би, як воно запускається в рух,

      хто його наповнює співом,

      хто наповнює слізьми.

      Люди, що читають газети,

      люди з теплими

      серцями, добрими душами,

      старіють, нікого про це

      не сповіщаючи.

      Якби я був листоношею

      в цьому кварталі,

      я би навіть по їхній смерті

      поливав квіти

      на сухих балконах,

      годував диких котів

      на зелених кухнях.

      Щоби, збігаючи сходами,

      чути, як вона скаже:

      листоноше, листоноше,

      все моє щастя

      вміщається у твоїй торбі,

      не віддавай його

      молочникам і залізним вдовам,

      листоноше, листоноше,

      смерті немає

      і поза смертю нічого немає.

      Є надія,

      що все буде так,

      як ми захочемо,

      і впевненість,

      що все сталося так,

      як ми хотіли.

      Ах, який у неї

      гіркий, невагомий голос.

      Ах, який у неї

      неможливий,

      нерозбірливий почерк.

      Таким почерком добре

      підписувати смертні вироки:

      ніхто нічого не виконає,

      ніхто

Скачать книгу