Небо належить нам. Люк Оллнатт

Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Небо належить нам - Люк Оллнатт страница 28

Небо належить нам - Люк Оллнатт

Скачать книгу

втрьох підійшли до знімка. Джекові сказали, що боліти не буде, йому просто сфотографують голову. Пообіцяли, що, якщо зможе влежати нерухомо, як статуя, ми підемо в «МакДональдз» і купимо йому «Хеппі Міл» та морозиво.

      – Отже, – вів лікар, – на знімку Джекового мозку є невеличка пляма. Ми поки не знаємо, що це, але, аби себе убезпечити, нам потрібно, щоб ви проконсультувалися зі спеціалістом.

      – Невеличка пляма. Що це означає? – запитав я.

      – Насамперед, не панікуємо. Зазвичай потім виявляється, що подібні речі не становлять жодної небезпеки. Це може бути наріст або кіста. І лише в незначній кількості випадків – пухлина. Але навіть якщо і так, зазвичай такі пухлини доброякісні.

      «Пухлина». Я подумав про Джека за дверима в ігровій кімнаті.

      – Ви можете нам дати більше інформації? – запитала Анна.

      Лікар дивився на екран і ворушив губами.

      – На жаль, більше нічого. Лише те, що я бачу відхилення і воно потребує подальшого вивчення.

      Анна глибоко вдихнула, я бачив, як вона щипає шкіру на руці.

      – То що ж відбувається зараз? – запитав я. – Його потрібно буде оперувати?

      – Заради всього святого, – мовив лікар, склавши руки, – давайте поки не будемо говорити про це, містере Коутс. Ми поки навіть не знаємо, що це. Найімовірніше, дрібниця. Та про всяк випадок я направив Джека на консультацію. Не хочу, аби ми гаяли час.

      – Чи можемо записатись до лікаря цього тижня? – запитала Анна.

      Лікар зробив глибокий вдих і перевірив календар.

      – Можу записати на середу, якщо вам зручно.

      – Дякую, – відказала вона.

      Лікар-консультант? Навіщо Джекові йти на прийом до лікаря-консультанта, якщо, найімовірніше, нема про що хвилюватися?

      – І це все, що ви нам можете сказати? – запитав я лікаря.

      – На жаль, це все. Лікар Кеннеті більш компетентний, аби зробити лікарський висновок щодо знімка.

      – Ясно, – відповів я йому. – Розумію. Та ви ж можете ще щось розповісти з вашого досвіду…

      На лікарському столі стояла рамка зі світлиною, розвернута лицем до нього. Мені стало цікаво, чи на ній зображені його діти.

      – Якщо це пухлина, – вів лікар, – тоді, зважаючи на вік Джека, його потрібно буде оперувати. Проте поки це невідомо, і зараз робити будь-які припущення щонайменше неетично й несправедливо. Як я вже казав, якщо це пухлина, і вона велика, то в більшості випадків вони доброякісні. Отже, я розумію, що це складно, проте, будь ласка, намагайтесь не хвилюватись.

      «Доброякісна. У більшості випадків доброякісні». Ватяними ногами я вийшов з кабінету, саме хотів переговорити з Анною, але до нас мчав Джек у чомусь схожому на накидку.

      – Ми йдемо в «МакДональдз»?

      – Звісно, йдемо. – Я куйовдив йому волосся, поправляв накидку.

      У «МакДональдзі», поки я займав столик, Анна з Джеком пішли до прилавка. Він був одягнений у светр Angry Birds і сині джинси. Волосся трохи відросло,

Скачать книгу