розвела руками. «Не думаю, що вони змінять щось через це. Або вони продовжать в іншому готелі».
«Можливо, але…». Анна похитала головою. «Що все-таки приховувала ця дівчина?»
***
Вранці, прокинувшись о 7:00 ранку, Настя і Анна снідали в ресторані «Нескінченного Сяйва» гарячою кавою з молоком, вафлями з карамеллю і омлетом з овочами. Їм потрібно було бути на черговий лекції о 9:00 ранку, так що вони повністю підготувалися – Настя одягла її чорний костюм з червоною блузкою, Анна вважала за краще костюм білого кольору. Було забавно, але приділяючи пильну увагу їх зовнішнім виглядом, вони відштовхувалися від думок про Джиллит. Хоча, їм потрібно було знати чи буде у них новий куратор.
Телефон Насті завібрував. Вона ліниво потягнулася до нього в її червоний клатч і перевірила вхідне повідомлення. Чи не відповівши, вона знову прибрала її мобільник.
«Що таке?» Анна подивилася на неї, звузивши очі. «Це був Дімітрі?»
Настя похитала головою. «Ні. Це Скотт».
Кілька років відносини Насті і її хлопця Скотта були забороненими, але в зв'язку з недавніми подіями, її батьки, нарешті, схвалили вибір їх дочки. Скотт працював з дядей Насті, Євгеном в його новому офісі.
«І ти… ?» Анна нагнулася до її подруги. «У вас щось не так?»
Настя відсторонено кинула погляд на Нью-Йорк через вікно. «Це дрібниці…». Вона надпила трохи кави. «Ну, знаєш, весь цей час в навчанні, потім його робота, це частково віддаляє нас. Але є дещо ще, про що… знаємо тільки ми».
Анна моргнула. «О. І навіть я не знаю?»
Настя стиснула губи. «Ні. прости».
«Так що за секрети навколо?» Анна пискнула і потім махнула рукою. «Гаразд. Втім, якщо ти не хочеш говорити, я не буду катувати тебе. Але це прикро».
Настя провела рукою по її ідеально рівним волоссю. «Просто це те, з чим мені варто розібратися самостійно. І навіть без участі Скотта. Але… ти дізнаєшся про все, я обіцяю».
«Почекай…». Анна заплющила очі на секунду. «Ти була у лікаря перед нашим від'їздом. Ти що…». Вона нахилила голову. «Ти… вагітна?».
Настя фиркнула. «Ні! Анна!»
«Прости!» Анна підняла руки. «Просто з нами було багато дивного. І тепер до цього додалися твої секрети».
Їх розмова перервав високий чоловік приблизно 30-ти років, з чорним волоссям і в сірому костюмі з білою сорочкою.
«Вибачте, леді?» Він сказав.
Анна і Настя подивилися на нього.
«Моє ім'я Вітор Бленк». Він показав свій значок. ФБР. «Вам потрібно пройти зі мною».
Через кілька десятків хвилин, Настя і Анна знаходилися в… безіменному для них будівлі в кімнаті, де їх оточували лише дзеркала, стіл і три стільці. Їхні телефони вилучили на час; про ні помітили камери і мікрофони, і, судячи з того, що вони бачили в деяких фільмах, вони здогадувалися, що хтось дивиться на них по ту сторону тих дзеркал.
Двері відчинилися.
Агент Бленк увійшов, тримаючи
