це банально, проте це часто дієво, чи не так?»
«Це… це помилка, Сер». Анна потерла долоні. «Ми її навіть не знали до нашого приїзду в Нью-Йорк. Тоді звідки ми…?»
«Але ви знаєте, в чому ще справа?» Бленк не дав їй закінчити. «Ми дійсно не знаємо хто ця дівчина. Ми знаємо лише її досить екзотичне ім'я. Ми не знаємо, звідки вона, ми навіть не знаємо її прізвища. Вона немов зовсім не існувала».
Настя потерла очі. «Це безглуздо. Тоді як вона могла працювати з тими, хто був досить впливовим?»
Бленк знизав плечима. «Хто знає? Вони втратили всі документи, пов'язані з нею. Очевидно, вона хотіла зникнути. Я розумію, ви хотіли сказати, що ви не писали їй ці повідомлення? Але що ви скажете на це?» Він повернув папку до дівчат. Вони могли бачити документи, які говорили щось про відбитки пальців.
«Я не…?» Анна тихо сказала.
«Джиллиті отримала кілька ножових поранень». Бленк сказав. «Двома різними… кинджалами. На обох з них не були знайдені відбитки пальців, але ми виявили багато з них на руках жертви, це залишило синці на її шкірі».
«Так це якесь марення!» Настя вдарила рукою по столу. «Які, в біса, кинджали? Чому ви просто не можете відстежити ІП, звідки… ця дівчина отримала ці повідомлення?»
«Ми вже зробили це, Анастасія». Бленк мо Нотона сказав. «І будь ласка, зберігайте спокій».
Настя зціпила зуби. «І що?»
«Ці ІП адреси належать ваших комп'ютерів в Чикаго». Бленк подивився на Анну. «І ви, юна леді, навіть намагалися заплутати всі сліди, використовуючи комп'ютери у вашому коледжі. Це було розумно».
Анна перезирнулася з Настею. «Вважаю одних слів« ми не винні »нічого не дадуть нам? Нам потрібен адвокат?»
Бленк набрав повні груди повітря. «Розумієте, одного ось цього…». Він вказав на папери. «Все ще недостатньо, щоб переконати суд у вашій винності, так як повідомлення, відправлені з інших ІП адрес, не достатньо пов'язують вас зі справою. Але у нас є фундамент, щоб думати так. Ви не покинете місто, поки йде розслідування. Для вас ваші заняття триватимуть. Також…». Він подивився на Настю. «З огляду на, що ваш брат один з наших людей, ваше спілкування буде обмежено».
«Це несправедливо!» Настя закричала.
«Це найкраще що може відбуватися з вами в цій ситуації». Бленк спокійно сказав. «Я був би радий сказати,«ви невинні». І до речі…». Він провів рукою по підборіддю. «Чому ви вчора не відвідали ранкову лекцію?»
«Вчора?» Анна подивилася на Настю. «Ви помиляєтеся – ми були там».
«Вчора ми…?» Настя згадувала події минулої доби – це був день, коли вони бачили Джиллит в останній раз.
«Так». Бленк вивів її з думок. «На наступний день після її вбивства».
«Стривайте…». Настя видихнула. «Яке сьогодні число?»
Бленк подивився на неї з підозрою, звузивши очі. «Зараз 29 Января».
Анна і Настя відкинулись тому, думаючи над тим, що відбувається. Один день з їх життя… просто зник в їх пам'яті.
Глава 3
Анна
