ненавиджу всіх чоловіків. Крім тебе, – по-дружньому поплескала його по спині.
Валентин засміявся. Власта хоч і мала суворий вигляд, її усмішка була напрочуд чарівною. Коли жінка посміхалася, йому ставало приємно на душі.
Однак радість не надовго затрималася на обличчі патрульного. Він раптом наткнувся на нерозуміючий погляд Віталіни. Так, і справді! Недоречно тут усміхатися: неповага до друзів та родини жертви.
Понеділок, 21 січня 2019 року. 10:35
Віталіна Волошко зосередила всю увагу на слідчому, який саме прямував до неї. За кілька хвилин до цього молода жінка мусила залишити Крістіну в кімнаті, аби вкотре поспілкуватися зі слідчим не в присутності дитини. Їй уже тут набридло, вона відчувала неабияку втому і знервованість. Хотілося, кінець-кінцем, поїхати додому і хоч трохи розслабитися.
Убитий був їй майже нареченим. У свій час їх познайомив Артем, коли Мáрко знадобився адвокат, аби відвоювати право в української дружини брати участь у вихованні новонародженого сина. То все виявилося не так просто: розлучення він уже майже отримав, а от право на дитину… із цим чимало мороки, особливо – зважаючи на характер його колишньої пасії: здається, очі йому готова видряпати. Робота Віталіни полягала в тому, щоб він міг без проблем бачитися з дитиною. Чоловік і молода жінка відразу сподобалися одне одному і почали зустрічатися. Навіть різниця у віці, майже двадцять років, не стала на заваді. У свої сорок чотири Мáрко виглядав значно молодшим і подобався багатьом жінкам. Не вельми гарне знання української не завадило йому відкрити в місті дві невеличкі кав’ярні, які успішно розвивалися.
Віталіна ковзнула очима по слідчому. Ніби молодий, проте серйозний погляд видавав справжній вік – близько сорока, дуже худий та суворий. «Головне – зберігати спокій, – знову і знову давала собі настанову. – Не можна, щоб він помітив, що я нервую».
Віталіна і досі горнулася в шубку: опалення, звісно, ніхто не ввімкнув. Поряд продовжувала працювати слідчо-оперативна група, а вона так і не могла зрозуміти, чи засмучена через смерть свого колишнього бойфренда. Здається, що… зовсім ні.
«Зосередься!» – наказала собі, ледь помітила, що слідчий уже біля неї. «Що йому ще від мене потрібно? – із пересердя подумалося. – Хіба я не розповіла все, що знаю?»
– Даруйте, маю дещо вточнити, – присів Єгор Скляр біля неї. – То в яких стосунках ви були з убитим? – І приготувався занотувати сказане до мобільного.
На відміну від колег він майже не користувався блокнотом та ручкою – усе записував у нотатки телефону. Навіщо купувати модний ґаджет із купою функцій, якщо користуєшся ним лише як телефоном та інколи заходиш в Інтернет? Тоді варто було б купити звичайний із меншою кількістю функцій і не переплачувати за «понти». Єгор майже не користувався в магазинах навіть карткою, розраховуючись за допомогою GooglePay[1]. Ця новинка порівняно недавно з’явилася в Україні, і він швидко став її шанувальником. Колеги з луцької поліції
GooglePay – система електронних платежів із мобільних пристроїв, розроблена компанією Google (працює під операційною системою Android).
